Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ
   

МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ

— орган цар. адміністрації по управлінню Лівобереж. Україною у 18 ст. Існували дві М. к. Обидві перебували в резиденції укр. гетьманів — м. Глухові. Першу М. к. утворено за указом рос. царя Петра І від 27.V(7.VІ) 1722 замість Малоросійського приказу, що знаходився у Москві. Вона складалася з 6 офіцерів рос. полків, які дислокувалися на тер. Лівобереж. України. її очолював президент — ген. С. Вельямінов. Офіційно М. к. була заснована для того, щоб «український народ не був обтяжений ані неправими судами, ані утисками старшини». Мала статус вищої апеляц. інстанції у суд. справах. Наділялася і деякими контрольними повноваженнями щодо ін. органів гетьм. адміністрації. Порядок контролю був викладений у спец. цар. інструкції.

Фактично М. к. являла собою одноосіб. орган управління Лівобереж. Україною, засіб обмеження її авт. прав, жорсткого нагляду за діяльністю укр. адміністрації. Гетьману було заборонено розсилати універсали без санкції М. к. Натомість сама колегія мала право видавати накази, адресовані Ген. канцелярії та козац. полкам без згоди гетьмана. Вона контролювала грош. і натуральні надходження до гетьм. скарбниці, втручалася у військ, справи Гетьманщини тощо. Козац. старшина намагалася протестувати проти такого порядку, неодноразово зверталася до царя з петиціями про ліквідацію М. к. і обрання нового гетьмана. Однак цар. уряд відкидав ці вимоги. Поїздка 1723 наказного гетьмана П. П. Полуботка до Петербурга з відповідними проханнями коштувала йому життя. Все ж Верх, таємна рада в серед. 1727 дещо обмежила повноваження М. к., залишивши за нею тільки функції апеляц. інстанції. З обранням у 1727 гетьманом Лівобереж. України Д. П. Апостола М. к. було ліквідовано. Друга М. к. утворена за наказом цариці Катерини II одразу ж після скасування гетьманства (1764). її президентом і водночас генерал-губернатором Малоросії був призначений військ, діяч П. О. Румянцев. Колегія складалася з 8 осіб — 4 рос. урядовців і 4 представників вищої укр. козац. старшини, зокрема ген. писаря О. А. Безбородька, ген. осавула П. Апостола. Відповідно до таємної інструкції гол. завданням М. к. було скасування авт. відмінностей у держ. устрої Лівобереж. України та прирівняння її в адм. відношенні до ін. провінцій Рос. імперії. За допомогою М. к. П. Рум'янцев здійснив Ген. опис Лівобереж. України 1765—69. У 1775 зруйновано Запоріз. Січ, а 1781 скасовано полковий адм.-тер. устрій Лівобережжя. Замість 10 козац. полків тут були організовані Київ., Черніг. і Новгород-Сіверське намісництва, які разом склали Малоросійську губернію (пізніше — Малоросійське генерал-губернаторство). Укр. адм. і суд. органи замінялися відповідними російськими. Вводилися нові фін. і податкові системи, відбулося фактичне і юрид. закріпачення укр. селянства. На Лівобережну Україну була поширена дія Жалуваної грамоти дворянству 1785, після чого козац. старшина стала активно переходити у дворянство і не чинила опору нищенню залишків укр. автономії. Після виконання покладених на неї завдань М. к. була ліквідована цар. указом від 31.VIІІ (11.IX) 1786.

Літ.: Дорошенко Д. І. Нарис історії України. Л., 1991; Субтельний О. Україна. Історія. К., 1992; Грабовський С, Став-рояні С, Шкляр Л. Нариси з історії укр. державотворення. К., 1995; Історія д-ви і права України, ч. 1. К., 1996.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази