Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow рево-рек arrow РЕВОЛЮЦІЯ СОЦІАЛЬНА
   

РЕВОЛЮЦІЯ СОЦІАЛЬНА

— докорінний якісний переворот у суспільному житті, в усій його соціально-екон. структурі, внасслідок якого повалено віджилий суспільний лад і утверджено новий, прогресивніший; засіб переходу від історично віджилої суспільно-економічної формації до прогресивнішої; найвища форма класової боротьби. Осн. зміст Р. с. розкрили основоположники марксизму-ленінізму, які створили наук. теорію Р. с. К. Маркс писав: "На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або — що є тільки юридичним виразом останніх — з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в їх окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Із зміною економічної основи більш або менш швидко відбувається переворот в усій величезній надбудові" (Маркс К. і Енгельс Ф. Тв., т. 13, с. 7). Конфлікт між продуктивними силами й виробничими відносинами, який становить найглибшу основу Р. с, визріває повільно й поступово, в ході еволюції старого способу виробництва. Для розв'язання цього конфлікту, приведення виробничих відносин у відповідність з характером продуктивних сил потрібна докорінна ломка панівних виробничих відносин, що неможливо здійснити поступово, оскільки вони нерозривно пов'язані з інтересами правлячих класів, чия влада зберігається, доки залишається недоторканною пануюча в даному суспільстві форма власності. Р. с. насильно ламає віджилі виробничі відносини й відкриває простір дальшому розвиткові продуктивних сил. Історії людства відомі різні типи Р. с, які різняться своїм характером і рушійними силами (див. Буржуазна революція, Буржуазно-демократична революція, Національно-визвольна революція, Народно-демократична революція, Соціалістична революція). Характер Р. с. визначається тим, які соціальні суперечності вона розв'язує, до встановлення якого ладу вона веде. Рушійні сили P.c.— класи суспільні, соціальні верстви, які за своїм об'єктивним становищем у суспільстві заінтересовані у встановленні нового сусп. ладу і тому безпосередньо здійснюють Р. с. Клас, що виступає керівником революції, є її гегемоном. Гегемонія пролетаріату —необхідна умова успіху бурж.-демократичних і соціалістичних революцій. Проте Р. с. не може бути здійснена в будь-який момент на бажання групи революціонерів. Для неї необхідні певні об'єктивні умови (див. Революційна ситуація). Головним питанням будь-якої Р. с. є питання про владу. В. І. Ленін підкреслював, що "перехід державної влади з рук одного в руки іншого класу є перша, головна, основна ознака революції як у строго-науковому, так і в практично-політичному значенні цього поняття" (Повне зібр. тв., т. 31, с. 129). Проте не всякий перехід влади з рук одного класу до іншого є Р. с. Прихід до влади реакц. класів є контрреволюцією Р. с. може набирати різних форм (збройне повстання, політ. переворот, громадянська війна, мирні форми боротьби) залежно від співвідношення класових сил, від здатності й готовності революц. класів і політ. партій розв'язувати завдання, що постають перед ними. Р. с. означає прискорення сусп. розвитку, найшвидший і найрішучіший рух суспільства на шляху прогресу. Вищий тип Р. с.— соціалістична революція, яка назавжди ліквідує приватну власність на засоби виробництва, експлуатацію людини людиною, передає владу в руки робітничого класу, встановлюючи диктатуру пролетаріату, в той час, як усі попередні Р. с. приводили до зміни одного пануючого експлуататорського класу іншим. Яскравим прикладом переможної соціалістичної революції є Велика Жовтнева соціалістична революція, яка відкрила епоху переходу суспільства від капіталізму до соціалізму Р. с. притаманні лише класово антагоністичним суспільствам. У соціалістичному суспільстві суперечності між продукт. силами і виробн. відносинами розв'язуються без Р. с, планомірно, на основі політики комуністичної партії і соціалістич. держави.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори г. 4 Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії; т. 7. Маркс К. Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 p.; т. 8. Маркс К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта. — Енгельс Ф. Революція і контрреволюція в Німеччині; т. 13. Маркс К. До критики політичної економії; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 11. Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції; т. 33. Держава і революція; т. 41. Дитяча хвороба "лівизни" в комунізмі: Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Міжнародна нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали. Москва. 5—17 червня 1969"р. К., 1969; Ковалев А. М. Социальная революція. М., 1969 Селезнев М. А. Социальная революция. М., 1971; Ленинская теория социалистической революции и современность. М., 1972.

П. М. Дубровченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази