Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пох-прем arrow ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА
   

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА

— історико-географічна назва частини укр. земель, що за Андрусівським перемир'ям 1667 відійшла до Речі Посполитої (в її складі перебувала до 1793). Охоплювала тер. сучасних Київської, Черкаської, Кіровоградської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Ровенської і Волинської областей. За Бучацьким мирним договором 1672 П. У. було поділено на три частини: Зх. Поділля захопила Туреччина, Пд. Київщина і Брацлавщина перейшли під владу васала тур. султана гетьмана П. Дорошенка, а решта тер. П. У. залишилася в складі шляхет. Польщі. З метою визволення П. У. з-під тур.-тат. гніту 1674 було організовано похід рос. війська та укр. лівобережних козац. полків, внаслідок якого 10 правобережних козац. полків возз'єдналися з Лівобережною Україною в складі Рос. д-ви. Тур.-тат. агресори вчинили на П. У. два походи (див. Чигиринські походи 1677 і 1678). Проте рос. війська і укр. козаки відбили ворожу навалу. Туреччина змушена була відмовитися від зазіхань на Лівобережну Україну, але їй на певний час вдалося закріпити за собою Пд. Київщину, Брацлавщину і Зх. Поділля (див. Бахчисарайський мирний договір 1681). В результаті війни проти Туреччини Польща за умовами Карловицького конгресу 1698—99 знову встановила своє панування над П. У. Нар. маси вели непримиренну боротьбу проти польс.-шляхет. загарбників, за возз'єднання П. У. з Росією. Значну роль у цій боротьбі відіграли козац. полки, створені на території П. У., яка прилягала до Дніпра і охоплювала пд. частину Київщини і Брацлавщину. За "Вічним миром" 1686 між Росією і Польщею ця територія мала бути незаселеною. На чолі козац. полків стояли С. Палій, С. Самусь, 3. Іскра, А. Абазин. На Київщині, Брацлавщині, Поділлі і Волині відбулося Палія повстання 1702—04. Проте польс.-шляхет. уряд за допомогою гетьмана І. Мазепи придушив цей народний виступ. Після укладення Прутського трактату 1711 на П. У. знову повернулися польські магнати та шлях та. Поміщицькі господарства все більше втягувалися в товарно-грошові відносини, що вело до посилення експлуатації селян. Розвиток міст, більшість яких перебува ла в приватній власності магнатів, гальмувався монополією феодалів на різні промисли, а також тяжкими поборами та повинностями на їхню користь. Між магнатами точилися міжусобиці, що супроводилися розоренням міст і сіл. Посилився нац. гніт. У 18 ст. на П. У. широко розгорнувся гайдамацький рух. У 1734, 1750 і 1768 (див. Коліївщина) на П. У. вибухали нар. повстання. Визвольна боротьба на П. У., що тривала до кін. 18 ст., була однією з причин ослаблення шляхет. Польщі. З цього скористалися Австрія, Пруссія і Росія. Під час 2-го поділу Польщі (1793) П. У. було визволено з-під гніту шляхет. Польщі і возз'єднано з ін. укр. землями в складі Росії. Возз'єднання Правобережної України з Росією сприяло розвиткові продуктивних сил, посилило екон. і культур. зв'язки між укр. землями, відіграло велику роль у формуванні укр. нації, а також зміцнило зв'язки між братніми рос. і укр. народами. Терміни "Правобережна Україна", "Правобережжя" вживаються і в сучас. л-рі як геогр. поняття.

 

Схожі за змістом слова та фрази