Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
   

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

— різновид страхування, система правовідносин щодо матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрах. особам та членам їхніх сімей у разі настання страхових випадків у порядку, передбаченому соціальним зак-вом. Охоплює всіх працівників галузей народного господарства, оскільки безпосередньо пов'язане з їхньою труд, діяльністю. У соціально-політ. аспекті С. с. є способом реалізації конст. права гр-н на матеріальне забезпечення по старості, у випадку хвороби, повної або частк. втрати працездатності, інвалідності з дитинства, втрати годувальника, безробіття тощо. Розміри одержуваних страхових сум обумовлені трудовим стажем, величиною заробітної плати, ступенем втрати працездатності або наявності інвалідності та ін. чинниками і регулюються зак-вом. Виплата здійснюється за рахунок відповід. страхових фондів, які формуються шляхом сплати страхових платежів роботодавцями та особами, на користь яких здійснюється С. с, а також бюдж. асигнувань.

Страховиками виступають спеціально створені д-вою некомерц. самоврядні організації — соціальні страх, фонди, наділені повноваженнями щодо здійснення окр. видів страхування. Для С. с. характерна деперсоніфікація страх, суми, яка не виступає об'єктом приват, власності застрах. особи, а тому за умови її смерті чи ненастання страх, випадку використовується ін. учасниками фонду. Для системи С. с. характерна солідарна (колект.) відповідальність за соціальні ризики, яка полягає у перерозподілі грош. ресурсів фондів між застрах. особами — учасниками фонду в міру необхідності у випадку настання соціального ризику. У системі особистого страхування розподіл страх, позик здійснюється за принципом еквівалентності участі кожного. На відміну від особистого страхування, у системі С. с. д-ва виступає гарантом виконання соціальних грош. зобов'язань страх, фондів — надання матеріального забезпечення або соціальних послуг. С. с. в Україні здійснюється у формі загальнообов'язкового державного соціального страхування як однієї з гарантій конст. права гр-н на соціальний захист (ст. 46 Конституції) та регулюється Основами зак-ва про загальнообов'язкове держ. соціальне страхування (1998), Законами «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (1997), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1999), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (2000), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (2001), «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» (2001), а також ін. нормат.-прав. актами.

За своєю прав, природою С. с. має ряд особливостей, які характеризують його зміст та істотно відрізняють від цив.-прав, особистого страхування. Зокрема, С. с. є виключно імперативним за характером: умови та порядок його здійснення передбачені законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Натомість особисте страхування здійснюється у межах Закону України «Про страхування» (1996) на підставі договору страхування, який укладається кожною особою окремо, виходячи з її потреб та бажань щодо страх, суми. Перелік соціальних страхових ризиків встановлюється зак-вом, якщо в рамках особистого страхування вони визначаються договором (див. Ризики у праві). С. с. у переваж, більшості здійснюється за принципом обов'язкової участі застрах. осіб, а особисте страхування, як правило, є добровільним.

В. П. Нагребельний, С. М. Синчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази