Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОХОРОННІ ВІДДІЛЕННЯ
   

ОХОРОННІ ВІДДІЛЕННЯ

- спеціаліз. органи політ, розшуку в цар. Росії кін. 19 — поч. 20 ст. їх утворення пов'язане зі зростанням визв. б-би проти самодержавства в країні, виникненням підп. організацій. Першу спробу утворити розшуковий орган при петерб. градоначальнику здійснено 1866, після замаху на царя Олександра II. З 1880 О. в. в Петербурзі і Москві працювали під назвою «Відділення по охороні порядку і громадської безпеки». Хоча прав, основа для створення цілої мережі под. установ з'явилася ще 1882 (у грудні Олександр III затвердив Положення про устрій таємної поліції в імперії), до поч. 20 ст. було додатково відкрито тільки одне О. в. — у Варшаві. В 90-х рр. 19 ст. провідне місце в країні посідало Московське О. в., яке очолював С. В. Зубатов — засновник системи розшуку, що базувалася на активному зборі й аналізі даних «внутрішнього» (агентурного) і «зовнішнього» (філерського) спостереження, використанні ефективних психол. прийомів «обробки» членів рев. орг-цій, широкому застосуванні методу провокації.

Виникнення вел. кількості підпільних с.-д. і есерів, орг-цій по всій країні спонукало уряд до створення у 1902—03 широкої мережі О. в. (до лют. 1903 іменувалися «розшуковими відділеннями»). В Україні були відкриті О. в.: Київське, Харківське, Катеринославське, Одеське, Таврійське (в Сімферополі), Полтавське, Волинське (в Житомирі). Штати О. в. були різними: напр., 1903 в Київ. О. в. було 33 філери, у Волинському — 8. Департамент поліції виділяв відділенням вел. кошти на «секретні витрати». Мережа О. в. не була сталою: протягом 1904 були закриті Полтавське, Таврійське, Волинське та ін. відділення; одночасно укрупнюються і зміцнюються найбільш підготовленими кадрами О. в., які залишилися. Вже в перший період свого існування О. в. вдалося завдати відчутних ударів рев. орг-ціям (так, з січ. 1902 по берез. 1904 розшуковими органами на тер. України ліквідовано 18 підп. друкарень). У діяльності О. в. часто застосовувався метод провокації. Під час революції 1905—07 виявилися істотні недоліки в системі централіз. керівництва політ, розшуком з боку департаменту поліції. Тому в лют. 1907 країну поділено на своєрідні «охоронні округи» на чолі з районними О. в. Укр. губернії, напр., були підвідомчі трьом районним О. в.: Пів-денно-Західному — у Києві (Київська, Чернігівська, Полтавська, Подільська, Волинська губернії), Південному — в Одесі (Херсонська з м. Одесою, Таврійська, Бессарабська губернії та все узбережжя Чорного моря), Південно-Східному — у Харкові (Харківська, Катеринославська, а також Курська, й Воронезька, Чорноморська губернії та Область Війська Донського). Начальники місцевих О. в. переходили у безпосереднє підпорядкування начальників районних відділень. «У справі розшуку» їм підлягали також нач. губернських жандарм, управлінь і жандарм.-поліц. управлінь залізниць. У травні 1913 О. в. як самост. розшукові одиниці ліквідовано і введено до складу відповідних жандарм, управлінь. В Україні це стосувалося Київ., Катериносл. і Севастопольського О. в.; Миколаївське О. в. було перетв. у розшуковий пункт. 1.ІІІ 1914 уряд скасував і більшість районних О. в., у т. ч. по Україні. Відділення збережено в Петербурзі, Москві та Варшаві, районні О. в. — у Сх. Сибіру й Туркестані (остаточно їх ліквідовано під час Лют. революції 1917).

Літ.: Жилинский В. Б. Организация и жизнь Охран. Отделения во времена цар. власти. «Голос минувшего», 1917, № 9-10; Шинджикашвили Д. И. Сыскная полиция цар. России в период империализма. Омск, 1973; Ярмыш А. Н. Наблюдать неотступно: Адм.-полиц. аппарат царизма и органы полит, сыска в Украине в кон. XIX - нач. XX в. К., 1992; Лурье Ф. М. Полицейские и провокаторы. СПб., 1992.

О. Н. Ярмиш.

 

Схожі за змістом слова та фрази