Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НЕОБЕРЕЖНІСТЬ У РИМСЬКОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
   

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ У РИМСЬКОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

— ненавмисна провина, якою заподіяно шкоду. Провина, огріх (culpa) розглядалась як протилежність старанності (diligentia), яку повинен був виявляти учасник контракту для забезпечення виконання своїх прав та обов'язків. За час розвитку системи контрактів у Римі та змін у підході до визначення підстав і засад відповідальності за порушення зобов'язань (від старого цив. права до «права Юстиніана») зазнала змін і класифікація видів вини та оцінка їх значення для обсягу майн. відповідальності. У класич. праві сформувалася досить заплутана і складна система відповідальності та форм вини, що враховувались у різних договір, відносинах. Юстиніан І зробив спробу узагальнити ці положення і встановити деякі уніфік. правила.

Насамперед, розрізняли два ступеня вини: culpa lata (тяжка вина, груба необережність), коли порушник не виявив елементар. турботи, передбачливості, яких можна було чекати, і culpa levis (легка вина, проста необережність). Тяжка необережність враховувалася тільки в контрактах, але тут вона мала таке саме значення як умисел.

Щодо culpa levis (простої необережності), то існувало два критерії оцінки ставлення порушника договору до своїх дій: абстрактний і конкретний. Заг. правилом було врахування абстр. критерія — міри турботи, властивої доброму або дбайливому pater familias. Цей різновид легкої вини мав назву culpa levis in abstracto і вона розглядалася як умова відповідальності в контрактах, де зобов'язання були важливими для боржника. Так, той, хто одержав майно у безоплатне користування, відповідав за шкоду, завдану цьому майну, якщо не виявляв належної дбайливості. Ін. різновид — culpa levis in concreto грунтувався на врахуванні того, як піклується порушник про свої власні справи. Напр., у договорах societas, depositum та деяких інших вину порушника вбачали тоді, коли він ставився до виконання обов'язку щодо контракту гірше, ніж до своїх справ. За однаково недбале, легковажне ставлення до своїх і чужих справ, як правило, винні особи не відповідали, якщо тільки це не переходило в culpa lata. Розрізняли ще кілька видів culpa, незвичних для сучас. цив. права. Це, зокрема, culpa levissima (найлегша вина, вина з недосвідченості). Враховувалася тоді, коли наявність певних навичок, уміння були умовою договору. Крім того, становлять інтерес culpa in eligendo (вина при виборі особи) і culpa in inspiciendo (вина при недогляді). Неординарність цих видів вини у тому, що вони слугували умовою відповідальності за дії третіх осіб. Напр., на таких засадах грунтувалася відповідальність власника майстерні в договорах найму (locatio conductio).

Є. О. Харитонов.

 

Схожі за змістом слова та фрази