Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978
   

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978

- основний закон Української Радянської Соціалістичної Республіки, четверта й остання з Конституцій УРСР. Базується на Конституції СРСР 1977. Прийнята позачерговою 7-ю сесією ВР УРСР 9-го скликання 20.IV 1978. У преамбулі Конституції вказувалося на наступність конст. розвитку України, ідей і принципів Конституцій 1919, 1929, 1937, а носієм влади проголошувалися не трудящі, а народ. Закріплювалося всевладдя рад нар. депутатів, дем. централізм, соц. демократія, соц. законність; К.ПРС визначалась як «керівна і спрямовуюча сила радянського суспільства, ядро його політичної системи, державних і громадських організацій». Конституція передбачала систему прав і обов'язків гр-н, декларувала суверенітет УРСР та її право вільного виходу з СРСР. Система органів державної влади республіки порівняно з Конституцією УРСР 1937 зазнала деяких змін. Ради депутатів трудящих були перейм, на ради нар. депутатів. Строк повноважень ВР збільшувався до 5 років, ін. рад - до 2,5 року. Певною новацією стала окр. глава про нар. депутатів, що закріплювала їхній статус як повноваж. представників народу, котрі керуються загальнодерж. інтересами. Депутат визнавався особою недоторканною, мав право запиту і міг бути у будь-який час відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку.

Згідно з Конституцією 1978 найвищий орган держ. влади — ВР УРСР — складався з 650 депутатів і скликався на чергові сесії двічі на рік. До її виключної компетенції належали питання прийняття і внесення змін до осн. закону, затвердження держ. планів екон. і соціального розвитку, держ. бюджету і звітів про їх виконання, утворення підзвітних органів. Право законод. ініціативи надавалося Президії ВР УРСР, її постійним комісіям, депутатам, Раді Міністрів УРСР, Верховному Суду УРСР, Прокурору УРСР та громадським орг-ціям в особі їх респ. органів. Президія ВР визначалася постійно діючим органом Верх. Ради, їй підзвітним, і в період між сесіями виконувала функції найвищого органу держ. влади. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом держ. влади визначався уряд — РМ УРСР. Для вирішення питань, пов'язаних з керівництвом нар. г-вом, держ. управлінням, як пост, орган РМ діяла її президія. Респ. м-ва і відомства підпорядковувалися РМ безпосередньо, союзно-республіканські перебували у подвійному підпорядкуванні. Обласні, міські, районні у містах, селищні і сільські ради нар. депутатів визначались органами держ. влади на відповідних територіях і мали вирішувати всі питання місц. значення, виходячи з інтересів гр-н. Сесії рад скликалися не менш як 4 рази на рік. їх викон. і розпорядчими органами були виконкоми. Суд. влада, як і в Конституції 1937, не визнавалась окр. гілкою влади; вона іменувалася правосуддям, що покладалося на ВС УРСР, обласні, Київ, міський суди, районні (міські) нар. суди, організація і порядок діяльності яких визначалися законами не тільки України, а й СРСР. Вищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів з боку держ. органів, юрид. і фіз. осіб здійснювався Ген. прокурором СРСР через призначуваних ним і підлеглих йому Прокурора УРСР та обл. прокурорів. Після набуття Конституцією 1978 чинності до неї вносилися численні зміни і доповнення, особливо впродовж 1989—95 (зокрема, після проголошення незалежності України 1991), коли кардинальні зміни торкнулися всіх 10 розділів і 19 глав. Були додані глави «Автономна Республіка Крим», «Президент України», нові статті. У червні 1995 Конституція 1978 фактично була замінена Конст. договором між Президентом України та ВР України. Формально вона втратила чинність 28.УІ 1996 з прийняттям Конституції України 1996.

Літ.: Конституція (Осн. Закон) Укр. Рад. Соц. Республіки. К., 1978; Мироненко О. М. Історія Конституції України. К., 1997.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази