Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow асп-ая arrow АФАЗІЯ
   

АФАЗІЯ

(грец. — оніміння) — порушення мови, яке характеризується цілковитою або частковою втратою здатності розуміти чужу мову або користуватися словами, фразами для висловлювання думок. А. зумовлена ураженням кори домінуючої півкулі головного мозку при відсутності розладів артикуляц. апарату, що забезпечує виразну вимову та елементарний слух. За ступенем порушень мови розрізняють А. виражену, А. помірно виражену, А. слабо виражену. Крім того, виділяють змішану А. (характеризується поєднанням окр. виявів моторної і сенсорної А.) і тотальну А. (втрату мови у всіх її виявах). Оскільки мова є однією з відмітних ознак свідомості, дослідження А. входить до компетенції психіатра-експерта. Найчастіше А. стає предметом дослідження суд.-психіатр, експертизи у цив. процесі. Експертна оцінка А. досить складна (враховуються фор ма та вираженість А., псих, розлади, що супроводжують А., ступінь їх тяжкості тощо). Особа з достатньо вираженими афазійними розладами втрачає здатність усвідомлювати свої дії, розумно керувати ними, свідомо вступати у правові відносини.

Літ.: Винарская Е. Н. Клинич. проблемы афазии. М., 1971; Шостакович Б. В., Ревенок А. Д. Психиатр, экспертиза в гражд. процессе. К., 1992. В. P. /лейко.

 

Схожі за змістом слова та фрази