Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАГАЛЬНА СПАДЩИНА ЛЮДСТВА
   

ЗАГАЛЬНА СПАДЩИНА ЛЮДСТВА

- те, що належить усьому людству. Це можуть бути культур, та природні цінності, майно тощо. Найповніше теор. концепція 3. с. л. розроблена стосовно природної і культур, спадщини. В галузі екології, зокрема, ця концепція прийшла на зміну концепції нічийності міжнар. природ, ресурсів (res naturale nullius), яка тривалий час панувала у міжнар. правовій теорії і практиці. Ґрунтовне міжнар.-правове висвітлення дана концепція одержала стосовно ресурсів Світового ок. і косм. простору.

Поява концепції 3. с. л. щодо дна морів і океанів та його ресурсів була пов'язана з підготовкою проекту Конвенції ООН по морському праву 1982. В 1967 уряд Мальти оприлюднив в ООН меморандум під назвою «Нові принципи правового регулювання експлуатації морського дна», в якому запропонував визнати дно морів та океанів за межами дії нац. юрисдикції 3. с. л. Ця ідея була підтримана і закріплена у Декларації принципів стосовно використання дна морів і океанів та його надр за межами дії нац. юрисдикції 1970 і в Хартії економічних прав та обов'язків держав 1974.

Найширше вказана концепція відображена у Конвенції ООН по мор. праву 1982, що проголосила дно морів і океанів та його ресурси за межами дії нац. юрисдикції 3. с. л. (ст. 136).

Основу концепції становить принцип не-привласнення дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції будь-якою д-вою. Жодна д-ва, записано у ст. 137 Конвенції, не може претендувати на суверенітет чи суверенні права або здійснювати їх стосовно дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції; жодна д-ва, юрид. чи фіз. особа не можуть привласнювати будь-яку їх частину. Конвенція закріпила принцип заг. і рівноправного користування ресурсами відповідного району: всі права на його ресурси належать усьому людству, від імені якого діє Міжнар. орган по мор. дну (ст. 137). Діяльність у цьому районі повинна здійснюватись на благо всього людства незалежно від геогр. розташування як прибережних держав, так і тих, які не мають виходу до моря, з особливим урахуванням інтересів та потреб країн і народів, що розвиваються (ст. 140 Конвенції ООН по мор. праву).

Отже, концепція 3. с. л. у вказаній Конвенції грунтується на таких осн. принципах: а) непривласнення дна морів і океанів та його ресурсів за межами дії нац. юрисдикції окр. д-вами, фіз. чи юрид. особами; б) суверенної рівності всіх держав в освоєнні та користуванні дном Світового ок. і його ресурсами; в) використання дна і його ресурсів в інтересах усього людства без будь-якої дискримінації держав; г) використання дна морів і океанів та його ресурсів виключно у мирних цілях і на основі міжнар. співробітництва держав.

На аналогічних принципах грунтується і концепція 3. с. л. стосовно косм. простору та його об'єктів. Зокрема, відповідно до схваленої ГА ООН у 1978 Угоди про діяльність держав на Місяці та ін. небесних тілах і Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла 1966 (Договору про космос), Місяць не підлягає нац. привласненню ні шляхом проголошення на нього нац. суверенітету, ні шляхом використання його ін. методами. Проголошено також, що поверхня і надра Місяця, ін. природні ресурси там, де вони знаходяться, не можуть бути власністю окр. д-ви, міжнар., міжурядової, неурядової організації чи фіз. особи. Д-ви мають право на дослідження та використання Місяця на основі рівності й відповідно до норм і принципів міжнар. права.

Принципи концепції 3. с. л. покладено і в основу Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972. Поважаючи суверенітет держав, на тер. яких розташовані об'єкти культур, і природ, спадщини, і не обмежуючи прав, передбачених нац. зак-вом, говориться у Конвенції, дер-жави-учасниці визнають, що ці об'єкти є 3. с. л., а охорона їх — обов'язок усього міжнар. співтовариства (ст. 6). Отже, концепція 3. с. л. відображає нове мислення у розв'язанні сучасних глобальних проблем. Вона відкидає ідею нічийності міжнар. природ, ресурсів і пов'язане з нею безладдя у їх використанні, вважаючи за необхідне об'єднання зусиль усіх держав на основі міжнар. співробітництва з метою організації рац. природокористування, а також збереження культур, і природ, спадщини в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь.

Літ.: Богуславский М. М. Мєждунар. охрана культур, ценностей. М., 1979; Деканозов Р. В. О понятии «общее наследие человечества» в мєждунар. мор. праве. «Сов. гос-во и право», 1982, № 9; Виноградов С. В. Мєждунар. право и охрана атмосферы. М., 1987; Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. К., 1989.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази