Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ож-олен arrow ОКЕАНІЯ
   

ОКЕАНІЯ

— сукупність численних островів і острівних груп у пд. і пд.-зх. частинах Тихого ок. При поділі всього суходолу на частини світу О. об'єднують з Австралією. За особливостями природи й населення в О. виділяють чотири великі групи островів: Меланезія — об'єднує найбільші острови на Пд. Зх. О.; Мікронезія — дрібні острови на Пн. Зх. О., переважно на Пн. від екватора; Полінезія — острівні групи, що простягаються дугою в сх. частині О., та Нова Зеландія. Заг. площа О. 1,26 млн. км2. Нас. 8,6 млн. чол. (1979). Карту див. на окремому аркуші с. 480—481.

Природа. Переважна більшість островів О. мають коралове походження або є вершинами підводних вулканів чи хребтів. Коралові рифи й атоли невисокі (переважно 3—4 м над р. м.), складені з уламків коралового вапняку. Вони характерні для центр. і зх. частин О. Поширені також вулканічні острови (діючі вулкани острівних дуг, вулканічні плато, хребти і масиви давніх вулканів, що підносяться над водою). Лише великі острови внутр. поясу О. материкового походження. Вони переважно гористі (макс. вис. 5029 м, г. Джая на о. Нова Гвінея), прибережні низовини оточують ці острови неширокими смугами. Для О. характерні інтенсивні неотектонічні рухи (див. Неотектоніка), вулканізм, висока сейсмічність, що зумовлено положенням її в межах Тихоокеанського рухливого поясу та в області розвитку земної кори океанічного типу. Надра островів розвідані мало. Виявлено поклади кам. вугілля, заліз. та мідної руд, нафти (Нова Гвінея, Нова Зеландія), нікелю, хрому (Нова Каледонія), золота (Нова Гвінея, Соломонові о-ви, о. Фіджі), фосфатів — Науру, Банаба (Ошен), Каролінські о-ви та ін. О. розташована гол. чин. у екваторіальному, субекваторіальному і тропічному геогр. поясах, пд. її частина — у субтропічному й помірному поясах. Особливістю кліматичних умов О. є відсутність значних температурних контрастів, достатня зволоженість більшості островів. Пересічні річні т-ри вздовж екватора становлять + 27, 4-28°, у міру віддалення на Пн. і на Пд. клімат змінюється на жаркий влітку (+ 25°) і теплий взимку (+ 20°), на островах пд. частини О. т-ри знижуються відповідно до + 16 і + 5°. На клімат зх. частини О. значний вплив мають мусони, центр. і сх. її частин — переважно пасати, тому зх. сектор О. одержує більше опадів (3000—4000 мм на рік, на навітряних схилах гір — до 10 000 мм), ніж східний (700— 1000 мм). Характерні тропічні урагани (тайфуни). Поверхневі води формуються гол. чин. за рахунок дощів. Значні ріки є лише у Новій Зеландії та на найбільших островах Меланезії. На коралових і вулканічних островах — невеликі озера, у т. ч. термальні та солоні. Для О. характерна велика різноманітність природних комплексів, що пов'язано з особливостями гірських порід, своєрідністю термічних факторів та умов зволоження, наявністю численних азональних компонентів, а також з тим, що багато біогеоценозів перебувають на стадії формування. Зональні відмінності в О. проявляються, як правило, не в переходах від одного типу рослинності до ін., а в зміні числа видів, наявності певних рослин або їхніх угруповань, а також у сезонних ритмах природних процесів. Найбагатша рослинність на гористих островах зх. частини О. Навітряні схили гір вкриті вологими тропічними лісами на латеритних та червоноземних грунтах. У цих лісах ростуть пальми, деревовидні папороті, бамбуки, банани, багато епіфітів. На підвітряних схилах переважає савана, напівпустельна та чагарникова рослинність. Особливо бідна на види рослинність коралових островів сх. частини О. (кокосова пальма, панданус, хлібне дерево тощо). Природна рослинність О. певною мірою змінена в результаті госп. діяльності людини, в зв'язку з розширенням плантацій с.-г. культур значно скоротилися площі лісів. Фауна О. має острівний характер і відзначається нечисленністю видів ссавців та земноводних, великою кількістю птахів. Із ссавців живуть: деревний кенгуру, кускуси, проєхидна та ін.; з птахів — ківі, папуги, медососи, кагу, голуби, райські птахи тощо. Багато ендеміків. Для охорони природи створено нац. парки, резервати (на Новій Гвінеї, Новій Каледонії, Норфолку та ін.). Історія дослідження. Відкриття і дослідження островів О. європейцями припадає на 1-у пол. 16 ст. У 1521 Ф. Магеллан проклав мор. шлях через тропічну частину О. і відкрив Маріанські о-ви. До кін. 16 ст. ісп. та португ. мореплавці відкрили найбільші острівні групи Мікронезії, Соломонові та деякі ін. острови у Меланезії. У 1642— 43 голл. експедиція А. Тасмана відкрила о. Нову Зеландію, о-ви Тонга і Фіджі. Наприкінці 17 — на поч. 18 ст. ряд островів у центр, і сх. частинах О. відкрили англ. (С. Уоллес та ін.) і франц. (зокрема Л. Бугенвіль) мореплавці. В результаті трьох експ едицій англ. мореплавця Дж. Кука (1768—79) відкрито острови в архіпелагах Туа-моту,Тонга, Нові Гебріди. Нова Каледонія, Гавайські о-ви, о-ви Кука та ін. Важливе значення мали дослідження рос. мореплавців 19 ст., зокрема перше кругосвітнє плавання під командуванням І. Ф. Крузенштерна і Ю. Ф. Лисянського (1803—06), плавання Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва (1819—21), О. Є. Коцебу (1815— 18, 1823—26), Ф. П. Літке (1826— 29), а також дослідження М. М. Миклухо-Маклая на Новій Гвінеї (1871—72, 1876—77, 1883).

Є. І. Стеценко.

Населення. Заг. чисельність населення О.— 11 млн. чол. (1978, оцінка). На окремих островах густота нас. дуже різна. На маленькому о. Мбау в архіпелазі Фіджі вона становить 5000 чол. на 1 км2, а на найбільшому— о. Нова Гвінея — 4 чол. на 1 км2. Є в О. й незаселені острови. 2/3 населення О. становлять корінні народи (аборигени), 1/3 — неаборигени. Бл. половини аборигенів говорять мовами австронезійської сім'ї, 2-а половина (сконцентровані переважно на Новій Гвінеї) — папуаськими мовами. Понад 700 папуаських народів і понад 400 т. з. меланезійських народів в антропологічному відношенні належать до австралоїдної раси, утворюючи особливу групу типів, інші ж австро-незійськомовні (бл. 40 полінезійських і бл. 10 мікронезійських народів) сформувалися в результаті змішання кількох рас (насамперед австралоїдів і монголоїдів). Найчисленніші народи О.: полінезійський — маорі (бл. 300 тис), мікронезійський — тунгару (понад 60 тис), меланезійський — толаї (бл. 90 тис), папуаський — енга (бл. 200 тис). Крім того, один з найчисленніших народів О.— фіджійці (бл. 300 тис.) — займає в антропологічному і культур. відношенні проміжне становище між меланезійцями і полінезійцями. До неаборигенів належать англо-новозеландці (2,4 млн. чол.), американці (понад 300 тис. чол., гол. чин. на Гавайських о-вах), англійці (бл. 200 тис. чол.), індійці (понад 300 тис. чол., на о-вах Фіджі), японці (понад 250 тис, на Гавайях) та ін.

П. І. Пучков.

Історичний нарис. Перші мешканці в О. (можливо, протоавстралоїди) з'явилися 20—ЗО тис. років тому (прийшли з Пд.-Сх. Азії). 5—6 тис. років тому в О. проникли протомеланезійці. Заселення Мікронезії та Полінезії відбувалося в 1-му тис. н. е. (закінчилося до 14 ст.). На поч. 16 ст. населення островів О. перебувало на різних стадіях розкладу первіснообщинного ладу і становлення ранньокласового суспільства. Значного розвитку досягли різні ремесла. Океанійці здебільшого були вмілими і відважними мореплавцями. На о-вах Фіджі, Гаваях, Таїті і Тонга склалася певна ієрархія спадкових каст і сформувалися примітивні д-ви. В 1565 Іспанія оголосила про анексію Маріанських о-вів. З поч.19 ст. в О. проникали численні християнські місіонери, торговці, в т. ч. работорговці. Особливо поширилася работоргівля в Меланезії і на Маркізьких о-вах. У 1828 Нідерланди захопили зх. частину о. Нова Гвінея. В 40-х рр. 19 ст. почалося загарбання островів О. європ. країнами і США. В 1840 було проголошено англ. колонією Нову Зеландію. В 1842 Франція захопила Маркізькі о-ви, 1843 — о. Таїті та ін. острови Товариства, 1853 — Нову Каледонію, яку було перетворено на місце заслання. Європ. колонізація порушила природний хід культурно-істор. процесу в О. і завдала незліченних страждань її корінному населенню. В останній чверті 19 ст. процес колоніального поділу О. прискорився. В 1874 Великобританія перетворила о. Фіджі на свою колонію. В 1884 Німеччина захопила пн.-сх. частину о. Нова Гвінея, а Великобританія — його пд.- сх. частину (Папуа). В 1898 США анексували Гаванські о-ви. Внаслідок поразки Іспанії в іспано-американській війні 1898 її володіння в О. було поділено: США захопили о. Гуам, Німеччина "придбала" Маріанські (крім Гуаму) і Каролінські о-ви, купивши їх у Іспанії. В 1899 Німеччина і США поділили між собою о-ви Самоа. В 1900 було проголошено англ. протекторат над о-вами Тонга. Встановленням 1906 кондомініуму Великобританії і Франції над о-вами Нові Гебріди завершився поділ О. В 1-й пол.20 ст. внаслідок 1-ї та 2-ї світових воєн змінювалися лише імперіалістичні "власники" окремих територій О.

Протягом усього періоду колоніального панування народи О. не припиняли боротьби проти колонізаторів (повстання 1878—79, 1913 і 1917 проти франц. адміністрації в Новій Каледонії, 1909 — самоанців проти нім. колонізаторів та ін.). Після 1-ї світової війни в О. з'явилися політ. орг-ції, які виступали за скасування колоніального режиму. В роки 2-ї світової війни О. стала театром воєнних дій (Нова Гвінея, Соломонові, Маршаллові, Каролінські і Маріанські о-ви). Після 2-ї світової війни в О. розширилася мережа військ. баз імперіалістичних країн. Зокрема, імперіалісти США перетворили "Підопічну тер. Тихоокеанські острови", яка була передана під амер. управління, на гол. полігон для випробування (1946—58) ядерної зброї. Після війни стихійні розрізнені виступи окремих етнічних і соціальних груп в О. заступила організована боротьба за незалежність цілих архіпелагів проти використання островів О. у військ. цілях. 1.І 1962 Зх. Самоа було проголошено незалежною країною. В 1962 визволився від голл. колоніального ярма Зх. Іріан — частина тер. Індонезії, яку незаконно утримували колонізатори. Незалежності добилися також Науру (31.І 1968), Тонга (4.УІ 1970), Фіджі (10.Х 1970), Папуа — Нова Гвінея (16.IX 1975), Соломонові о-ви (7.VII 1978), Тувалу (1.Х 1978, о-ви Еліс), Кірібаті (12.VІІ 1979, о-ви Гілберта, Лайн, Фенікс і о. Банаба), Вануату (ЗО.VІІ 1980, кол. о-ви Нові Гебріди). В 1965 о-ви Кука здобули статус "самоврядної території, асоційованої з Новою Зеландією". З 1974 Ніуе має внутр. самоуправління в межах "вільної асоціації" з Новою Зеландією. Імперіалістичні країни намагаються зберегти контроль над своїми колишніми володіннями, перешкоджають остаточному завершенню ліквідації в О. прямого колоніального панування.

Б. М. Гончар.

Літ.: Говоров К. А. Океания. Физико-географическая характеристика. М., 1971: Игнатьев Г. М. Тропические острова Тихого океана. М., 1979.

Океанія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази