Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНВЕНЦІЯ ПРО СКОРОЧЕННЯ БЕЗГРОМАДЯНСТВА 1961
   

КОНВЕНЦІЯ ПРО СКОРОЧЕННЯ БЕЗГРОМАДЯНСТВА 1961

— міжнар.-правовий документ, прийнятий 30.VIII 1961 Міжнар. конференцією повноважних представників держав, скликаною під егідою ООН. Набула чинності 13.XII 1975. Складається з 21 статті. Спрямована на створення державами — учасницями Конвенції умов для набуття апатридами громадянства країн пост, проживання та уникнення випадків безгромадянства при зміні громадянства. Особлива увага приділяється врегулюванню питань набуття громадянства дітьми, які за народженням могли б стати апатридами. При цьому застосовуються як «право фунту», відповідно до якого діти набувають громадянство за місцем народження (ст. 1, 2, 3), так і «право крові», згідно з яким дитина отримує громадянство батьків (ст. 4). У Конвенції сформульовані умови, що мають ураховуватися державами-учасницями при вирішенні питань щодо надання громадянства, якщо громадянство не надано під час народження згідно з законом (п. 2 і 5 ст. 1, п. 2 ст. 4). Якщо закон держави — учасниці Конвенції передбачає втрату її громадянства подружжям особи або дітьми внаслідок втрати (чи позбавлення) цього громадянства даною особою, така втрата обумовлюється набуттям іншого громадянства (ст. 6). Конвенція не дозволяє д-вам позбавляти особу її громадянства, якщо наслідком такого позбавлення є безгромадянство (п. 1 ст. 8). Водночас вона передбачає випадки, коли позбавлення громадянства може бути правомірним (п. 4 і 5 ст. 7, п. 2 і 3 ст. 8). Припускає можливість оскарження через суд рішень щодо позбавлення громадянства (п. 4 ст. 8). К. про с. б. 1961 зобов'язує держави-учасниці у разі укладання договорів з питань правонаступництва зазначати в них гарантії від виникнення безгромадянства (ст. 10). Передбачено також, що після набуття Конвенцією чинності держави-учасниці сприятимуть заснуванню у межах ООН органу, до якого особи, що претендують на права, обумовлені актом, могли б звертатися для розгляду їх вимог і для отримання відповідної допомоги (ст. 11). Оскільки такий орган не було створено, виконання завдань, визначених Конвенцією, ГА ООН поклала на Верховного комісара ООН у справах біженців.

Літ.: Права человека. Сб. междунар. договоров ООН. Н.-Й., 1983.

П. Ф. Чалий.

 

Схожі за змістом слова та фрази