Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тім-токо arrow ТКАНИНИ ХУДОЖНІ
   

ТКАНИНИ ХУДОЖНІ

— ткані вироби (ручні або машинні), що відзначаються художністю орнаментації, барвистістю кольорів і способом виготовлення; один з видів декоративно-ужиткового мистецтва. Т. х. застосовують для прикрашення жител і громадських інтер'єрів, одягу тощо. Орнаментують Т. х. за принципом ритмічного повторення (рапорту) шляхом переплетення різних за кольором ниток основи і піткання або набивним способом (див. Вибійка), а також вишивкою. Ці засоби відомі з глибокої давнини у різних народів світу і мають свої нац. особливості. Візерунки Т. х. складаються з геом., рослинних або тематичних орнаментальних композицій.З давніх часів вироблялися високоякісні Т. х. у Китаї, Індії, Ірані, Єгипті, Візантії. В 14 ст. Т. х. почали виробляти в Італії, у 16 ст.— в Іспанії, в 17 ст.— у Франції. На території СРСР Т. х. мають багатовікові традиції. Яскравою нац. своєрідністю позначені Т. х. у народів Серед. Азії, Закавказзя, Прибалтики. Виробництво худож. тканин існувало і в Київ. Русі. У 15—16 ст. різноманітний асортимент Т. х. вироблявся в Росії, Білорусії та на Україні (килими, коци, плахти, пояси, рушники, перемітки, серпанки та ін. вироби). В 16—17 ст. склалося шовкоткацьке виробництво, яке досягло розквіту у 18 ст. (кріпацькі майстерні). У 17—18 ст. широко розвинулося цехове виробництво Т. х. у містах. На Україні, зокрема, килимарські та ткацькі майстерні існували на Волині, Поділлі, Полтавщині, Чернігівщині, в Галичині. Найвідомішими були мануфактури в Бродах, Львові, Сокалі, Бучачі, Києві, Корсуні і Ніжині, де виготовляли шпалери, килими, шовкові золотолиті тканини. У 18 ст. Т. х. уславилася Слобожанщина (тепер Сум. і Харків, області). Найбільше Т. х. давав сел. домашній промисел, що в кожному районі мав свої стильові особливості. З 2-ї пол. 19 ст. з інтенсивним розвитком кустар. художніх промислів виникли центри виробництва Т. х.: Кролевець, Дігтярі, Решетилівка, Косів та ін. У кін. 19 — на поч. 20 ст. кустарні ткацькі промисли занепали. В рад. час виробництво Т. х. досягло широкого розвитку. На Україні на новій основі відроджено традиційні осередки ручного ткацтва, види якого [зокрема, кролевецькі рушники, дігтярівські плахти, вироби з богуславськоі тканини (скатерки і портьєри тощо), косівські верети] здобули широку популярність у багатьох республіках СРСР, експортуються в зарубіжні країни. Серед майстрів сучас. укр. Т. х.— Г. Верес, В. Сисуненко, П. Сисуненко, С. Нечипоренко. Зразки Т. х. зберігаються в ДМУНДМ у Києві, Укр. музеї етнографії та худож. промислу у Львові та ін. музеях. Великого розвитку на Україні набуло машинне виробництво Т. х. Сучасна текстильна промисловість республіки випускає широкий асортимент бавовняних, шовкових, лляних, вовняних тканин як одягового, так і декоративно-інтер'єрного призначення з вибивними, пістряво тканими і жаккардовими візерунками. В розробці рисунків для тканин машинного виробн. художники широко використовують багатовікову мистецьку спадщину і мотиви традиційного народного мистецтва. Високими худож. якостями відзначається продукція Херсонського бавовняного, Київського і Луцького шовкових, Донецького і Тернопільського бавовняних комбінатів, київської хусткової фабрики "Киянка" та ін. Іл. див. на окр. арк. до статей Килим, т. 5, с. 48 — 49; Орнамент, т. 8, с. 64 — 65; Рушник, т. 9, с. 96—97.

Літ.: Українське народне декоративне мистецтво. Декоративні тканини. К., 1956; Сидорович С. Й. Художня тканина західних областей УРСР. К.. 1979.

А. К. Жук.

 

Схожі за змістом слова та фрази