Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ
   

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ

— сукупність суттєвих і стійких соціальних властивостей та ознак, а також соціально зумовлених біопсих. якостей і особливостей індивіда, які, об'єктивно реалі-зуючись у скоєному конкр. злочині (злочинах) під впливом зовн. середовища, надають скоєному діянню характеру сусп. небезпечності, а винній особі (індивіду) властивості сусп. небезпечності. Через це винна особа і притягується до відповідальності, передбаченої крим. зак-вом. Сусп. небезпечність є узагальненою ознакою О. з., що відрізняє його від законослухняних гр-н. У цій ознаці дістають концентрований вияв усі ін. взаємопов'язані та взаємозумовлені властивості й особливості особи, котра скоює суспільно небезпечні діяння.

Майбутні ймовірні суб'єкти злочинів іноді задовго до їх скоєння бувають носіями аморальних, антигромад. поглядів, нахилів і звичок. Деякі з них мають окр. негативні псих, особливості, їм властиві ті чи ін. інтелектуальні, вольові, емоційні відхилення. Останні, безумовно, впливають на поведінку особи, на її соціальне й моральне формування, можуть накладати певний відбиток на вчинки людини, впливати на можливість альтернатив, вибору дій у склад, ситуації, тягти своєрідну «мотивацію» вчинків, знижувати можливість самоконтролю та ін. Однак ці властивості діють у «знятому» вигляді, тобто виявляється не їх біол. природа, а соціальний зміст. Вони визначають ставлення людини до моральних якостей ін. людей і сусп-ва, до своїх обов'язків. Генет. код, позначаючись на особливостях тілесної організації людини, властивостях її нервової системи, характері, не визначає сам по собі її соціально-моральних переконань. Якщо ж виключно біол. якості та властивості призвели до суспільно небезпечного діяння, то в такому випадку йдеться про неосудну поведінку, яка не визначається як злочин і не тягне за собою крим. відповідальності. О. з. як специф. стан властивостей і особливостей індивіда — поняття, обмежене певним відрізком часу. Початок його збігається з часом скоєння злочину. До цього моменту, яка б не була негативна характеристика людини і скільки б не припускалася вона неправомір. вчинків, говорити про О. з. безпідставно. Може йтися тільки про соціальну занедбаність, антисоціальну спрямованість особи. Тільки з настанням юридично значущої злочин, події, доведеної вироком суду, людина може бути визнана злочинцем. Після відбуття призначеного судом покарання вона вже не є злочинцем, а тому не може розглядатися як така. Вивчення 0. з. проводиться залежно від об'єкта і цілей у трьох напрямах. По-перше, вивчаються ознаки, якості особи, що скоїла конкр. злочин, у процесі практ. діяльності правоохор. і правозастосов. органів, які, відповідно до закону, в межах встановленої для них компетенції зобов'язані вивчати особу обвинуваченого, підсудного та засудженого. Под. вивчення відбувається у відповідних процес, формах під час поперед, слідства, в суд. засіданні і триває у більш поглибленому вигляді у крим.-виправному закладі. Отримані дані використовуються при визначенні характеру і ступеня сусп. небезпечності скоєного, при призначенні покарання та організації процесу виправлення винного. По-друге, вивчаються особи окр. видів і груп злочинців (напр., особи вбивць, хабарників, тих, хто скоює госп. злочини). По-третє, вивчається О. з. взагалі. Два ост. напрями полягають у виділенні із одиничного і випадкового, взятого у масовому масштабі, заг. ознак, рис і властивостей, притаманних окр. видам злочинців і злочинцям взагалі. Под. вивчення О. з. грунтується на законі великих чисел. Такий підхід дає змогу виокремити й визначити заг. характеристики злочинців, на підставі чого можна зобразити заг. «портрет» осіб, які вчиняють злочини. Кримінологія приділяє особливу увагу цим двом напрямам, адже її цікавить не тільки індивід.-неповторне (хоча це також має суттєве значення), властиве конкр. злочинцеві, а й соціально-типове, властиве злочинцям певного виду і злочинцям взагалі. Висновки таких наук.-теор. досліджень О. з. важливі для з'ясування причин злочинності і заходів її подолання.

І. М. Даньшин.

 

Схожі за змістом слова та фрази