Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСТГОТИ
   

ОСТГОТИ

(від нім. Ost — схід і нім. Gote, гот. guta — гот), остроготи, грейтунги — герм, плем'я, сх. відгалуження готів. У 3—2 ст. до н. е. готи переселяються зі Скандинавії на Балтійське узбережжя (в пониззя Вісли), потім певна їх частина вирушає на пд. і в 3 ст. н. е. осідає у Пн. Причорномор'ї. У цей час тут формується д-ва Германаріха — могутній військово-політичний союз різноетн. угруповань під егідою готів. Поступово готи розділяються на остготів (сх. готів) і вестготів (зх. готів). У 375 гот. союз племен Пн. Причорномор'я був розбитий гунами. Частина О. увійшла до гунського племінного союзу, а вестготи змушені були відійти до Фракії. У 488 О. на чолі з Теодоріхом вторглися в Італію й утворили 493 на Апеннінському п-ві своє королівство з центром у Равенні. Остгот, знать злилася з місц. римською в єдину верству землевласників, чому сприяла політика Теодоріха, який намагався зберегти рим. податки, монополії, держ. повинності і певною мірою рим. адміністрацію. Земля стає об'єктом купівлі-продажу, однак діють і деякі норми варварського звичаєвого права, які обмежували її відчуження. В Італії О. довелося вести важку боротьбу зі Сх. Римською імперією. Візант. війська спочатку мали перевагу. У 541 війну проти імперії очолив Тотіла, проголошений королем О. Він здобув ряд перемог, але в 552 зазнав поразки, й Остготське королівство в 555 припинило існування.

Літ.: Корсунский А. Р. Образование раннефеод. гос-ва в Зап. Европе. М., 1963; Василенко Г. Велика Скіфія. К., 1991; Буданова В. П. Готы в эпоху Вел. переселения народов. СПб., 1999.

М. М. Страхов.

 

Схожі за змістом слова та фрази