Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУДЕБНИК 1497
   

СУДЕБНИК 1497

Судебник Івана III, Великокняжий судебник — збірник законів Моск. д-ви. Укладений за дорученням Івана III дяком В. Гусєвим і затверджений вел. князем та Боярською думою. Ориг. текст С. 1497 не мав структур, поділу (на статті й розділи). Джерелами Судебника були окр. статутні грамоти, «Руська Правда», Псковська судна грамота (переважно норми цив. права — купівля-продаж, позика, давність, спадкування та ін.), а також руське звичаєве право. Оскільки С. 1497 призначався насамперед для формування засад судоустрою, в ньому переважали процес, норми, передбачалося функціонування великокняжого, церк., намісницького і боярського судів, визначалася їхня компетенція тощо.

Суд. процес, за С. 1497, мав змішаний характер. Щодо держ. та тяжких крим. злочинів суд порушував справу навіть за відсутності скарги потерпілого: здійснювався розшук, суд допитував свідків, добував ін. докази. Докладно регламентувалося проведення суд. процедури, причому малолітні, люди похилого віку, дух. особи та жінки мали право найняти для участі в ній своїх «заступників». Судочинство у цивільних і незначних крим. справах порушувалося на підставі чолобитної — скарги, поданої до суду. У таких справах неявка відповідача до суду розглядалася як визнання ним його вини, неявка позивача тягла за собою припинення справи. У Судебнику визначено поняття держ. злочинів: проти самої д-ви («коромола», крамола), проти суд. системи, різні служб, злочини. Урізноманітнено перелік складу майн. злочинів: татьба, в т. ч. кваліфікована, підпал та ін. Відчутна тенденція до посилення крим. покарань; зросла кількість крим. санкцій, спрямованих не на відшкодування потерпілому заподіяних збитків, а на залякування підданих: застосування смертної кари (за вбивство, крамолу, церк. татьбу, підпал, повторну татьбу та ін.), побиття батогами («торгова кара») тощо. Поряд з відповідальністю за конкретні злочини передбачалася можливість покарання аж до смерт. кари при невизначеній диспозиції — за «інші лихі дії». С. 1497 запровадив також нову категорію — «відомі лихі люди», котрі визнавалися такими за заявою «добрих людей» (5—6 «дітей боярських» або ж «цілувальників» — замож. селян, яких обирали помічники земських старост і які, присягаючи, цілували хрест) та могли бути засуджені незалежно від наявності чи відсутності в їхніх діях ознак складу злочину, аж до смерт. кари.

Судебник обмежив права переходу селян до ін. господаря одним строком на рік — один тиждень до та один тиждень після «Юрієвого дня» (26 листопада за старим стилем) з обов'язковою поперед, сплатою всіх боргів і платежів. Це стало початком остаточного закріпачення селянства.

С. 1497 систематизував існуючі закони, встановив єдину систему держ. суд. органів у Моск. царстві. Він був важливим кроком у формуванні прав, системи Рос. централіз. д-ви, яка фактично тільки народжувалася.

Вид.: Судебники ХУ-ХУІ вв. М.-Ленинград. 1952.

Літ.: Титов Ю. П. История гос-ва и права России. М., 1996; Шевченко О. О. Історія д-ви та права зарубіж. країн. К., 2000; Алексеев Ю. Г. Судебник Ивана III. Традиция и реформа. СПб., 2001.

В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази