Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дип-док arrow ДОГМАТИ РЕЛІГІЙНІ
   

ДОГМАТИ РЕЛІГІЙНІ

[від грец. — думка, вчення] — осн. положення віровчення певної релігії, які затверджені найвищими церк. інстанціями і становлять для неї абс. і незаперечну істину. Система Д. р. існує у більшості сучас. релігій — буддизмі, ісламі, іудаїзмі, християнстві та ін. Кожній релігії притаманна своя система догматів, проте головним Д. р. є твердження про існування Бога. Система Д. р. викладається стисло — в «символах віри», кредо; розгорнуто — в символіч. книгах, писаннях засновників релігій; найповніше — в догматичному богослов'ї.

«Символ віри» у християнстві був затверджений на Нікейському (325) та Константинопольському (381) вселенських соборах. Складався з 12 осн. догматів: про триєдність Бога, боговтілення, спокуту, воскресіння, вознесіння, хрещення тощо. Пізніші вселен, собори доповнили символ віри християнства догматом про божественну і людську природу Христа, про наявність у нього двох воль і двох дій, про обов'язковість іконошануван-ня. Віросповідні джерела догматики і культу — «Святе Письмо» (Біблія) і «Священний Переказ». 1054 відбувся поділ християнства на православ'я і католицизм, а в 16 ст. з останнього внаслідок Реформації — потужного антикатод, руху в Європі — виділився протестантизм. Прийняття Д. р. у православ'ї було завершено в 787 на VII Вселенському соборі. У католицизмі Нікео-Константинопольський символ віри та постанови перших семи вселенських соборів були доповнені на пізніших соборах вченнями про чистилище, про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця (як у православ'ї), а й від Бога-Сина, про непорочне зачаття Богородиці, про непогрішність папи римського у справах віри й моралі та ін. Протестантизм, відкинувши фундам. католицькі догмати, висунув свої, основним з яких є спасіння через особисту віру.

Д. р. іудаїзму [про вічність єдиного бога Яг-ве, про святість Старого Завіту і Талмуду, про прихід месії (спасителя) та ін.] були розроблені богословами на основі священних книг у 11—13 ст. Д. р. ісламу [визнання єдиним богом Аллаха, а пророка Мухаммеда (Магомета) — його посланником, цілковита залежність усього існуючого від волі Бога та ін.] були сформульовані теологами на базі Корану в 9—10 ст. Д. р. буддизму [зокрема, про переродження (сансара), закон карми (відплати) та ін.] викладені у його двох осн. течіях — хінаяні в 1 ст. до н. е. і махаяні — у 1 ст. н. е.

Ниніш. релігіям притаманні: відхід від букв, тлумачення священ, книг, спроби узгодити віросповідні традиції з даними науки, зображення свого віросповідання носієм загальнолюд. культури, осучаснення культу тощо.

 

Схожі за змістом слова та фрази