Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow папо-парти arrow ПАРИЖ
   

ПАРИЖ

— столиця Франції, гол. екон., політ. і культурний центр країни, одне з найбільших міст світу. В адм. відношенні П. виділено в окремий департамент (поділяється на 20 районів, або округів). Розташований на р. Сені, при впадінні в неї Марни і Уази. Найбільший у країні вузол внутр. та міжнар. з-ць, автошляхів, водних (гол. річковий порт — Жен-вільє) і повітр. (аеропорти міжнар. значення — Орлі, Ле-Бурже і "Шарль де Голль") сполучень. Разом з передмістями (Булонь-Бійанкур, Сен-Дені, Монтрей, Версаль, Аржантей, Нантер, Коломб та ін.) утворює Великий П. (Паризьку агломерацію з нас. понад 9 млн. чол., 1980). Великий П. з навколишньою субурбанізованою територією (8 департаментів) утворює плановий екон. район Іль-де-Франс. Найдавніші поселення людини на тер. П. належать до польської культури палеоліту. В письмових джерелах П. вперше згадується 53 до н. е. як поселення галльського племені паризіїв — Лютеція (в записках Ю. Цезаря про галльську війну). В 3—4 ст. н. е. за Лютецією закріпилася назва "місто паризіїв" (звідки згодом пішла назва Париж). З 497 П.— під владою франків, з 508 — резиденція франкських королів; за Каролінгів — центр графства. За Капетінгів став (з 987) столицею франц. королівства. В 12—13 ст. починає зростати значення П. як політ., ремісничого та торг, центру. На цей же час припадає заснування ун-ту, становлення П. як найвидатнішого осередку культури (див. Сорбонна). Під час Столітньої війни 1337— 1453 місто захопили англійці (1420—36). В період релігійних воєн в П. 1572 була влаштована масова різня гугенотів (див. Варфоломіївська ніч). У 1648—53 — відбувався рух Фронди. В 17— 18 ст. П. стає центром світової науки, л-ри та мистецтва, суспільної думки (див. Енциклопедисти). Трудові маси П. відігравали вирішальну роль у Великій французькій революції кінця 18 ст. В 1804— 14 П.— столиця Франц. імперії Наполеона 1. З 1815 в П. увійшли війська антифранц. коаліції (зокрема, російські). П. був головним центром Липневої революції 1830 і Революції 1848 у Франції. В 1851—71 П.— столиця Другої імперії. У 1843—45 в місті жив і вів революц. діяльність К. Маркс, в серпні 1844 в П. відбулася його перша зустріч з Ф. Енгельсом. У 1865 засн. паризьку секцію Інтернаціоналу 1-го. З П. пов'язана видатна подія в історії пролет. руху — Паризька комуна 1871. У 1889 в П. було скликано 1-й конгрес Інтернаціоналу 2-го. В 1890 в П. відбулася перша в країні

першотравнева демонстрація. В 1895, 1902, 1904, 1908—12 тут жив і працював В. І. Ленін. У грудні 1908 (січні 1909) проходила робота 5-ї конференції РСДРП. під П. 1911 діяла партійна школа в Лонжюмо. До 1917 П.— один з центрів революц. і демократич. еміграції, зокрема російської. В місті жили, працювали і перебували видатні представники науки, культури народів світу, в тому числі і українського.

В кінці 1917 в П. почався рух франц. трудящих на захист Рад. Росії, що поширився по всій Франції. В П. проходила Паризька мирна конференція 1919—20. У 1933— 35 відбувся ряд антифашистських конгресів. У лютому 1934 робітники П. дали відсіч спробам реакції вчинити фашист. переворот, відіграли вирішальну роль у створенні Народного фронту 1935. Під час другої світової війни 14.VI 1940 франц. уряд здав столицю без бою нім.-фашист. військам. Під час гітлерівської окупації в П. діяли підпільні орг-ції Руху Опору, в яких брали участь і рад. громадяни (див. Центральний комітет радянських полонених), представники прогресивної еміграції, в т. ч. й української (див. Український народний фронт; в П. видавалася його газ. "Батьківщина"). В результаті Паризького повстання 1944 місто було визволено від нім.-фашист. загарбників. В П. проходила Паризька мирна конференція 1946, були підписані Паризькі мирні договори 1947. У 1949 в П. (одночасно й у Празі) проходив 1-й Всесвітній конгрес прихильників миру. В 50—60-х рр. в П. відбувся ряд масових виступів і демонстрацій трудящих: на захист республіки (травень 1957), проти спроб ОАС здійснити фашист. переворот (лютий 1962), страйки 1965—67, Загальний страйк 1968, що переріс в найбільшу соціально-політ. кризу в післявоєнній Франції. В 60—70-х рр. в П. відбувалися неодноразові переговори між СРСР і Францією на найвищому рівні, були укладені важливі радянсько-французькі документи. П.— одна з гол. арен дипломатич. і громад. життя, місцеперебування багатьох міжнар. орг-цій: ЮНЕСКО, Міжнар. торг. палати (МТП), Міжнар. асоціації екон. наук та ін., місце проведення численних міжнар. нарад, конгресів, конференцій. Великий П.— найбільший у країні пром. центр (понад 1 млн. зайнятих). Провідні галузі — металообробка і машинобудування — представлені автомобіле- (заводи "Рено", "Сітроен"), авіа- та верстатобудуванням, електротех. та електронною пром-стю, точною механікою й оптикою. Розвинуті також хім. (гумова, фарм., виготовлення фотоматеріалів і пластмасових виробів) та швейна галузі. Значне місце у продукції пром-сті належить різноманітним виробам тонкої ручної роботи, коштовним ювелірним речам, сувенірам для туристів, предметам туалету, прикрасам і галантерейним товарам. Підприємства воєн., паперової, буд. матеріалів, поліграф., меблевої та харч. пром-сті. Поряд з численними великими підприємствами існує дрібне ремісниче виробн., зосереджене гол. чин. у центр. частині міста. У П.— найбільші банки країни та правління багатьох великих монополій, страхові компанії, торг. фірми, біржа. Щорічно проводяться великі торг. ярмарки. В місті численні навч., наукові та культурні заклади, зокрема Паризький університет, Колеж де Франс (засн. 1530), Нац. політех. ін-т, Вища практична школа, Вища нормальна школа, Вища нац. школа тех. освіти, Католицький ін-т П., понад 40 т. з. незалежних ін-тів, 2 консерваторії (драм. мистецтва і музики), Нац. вища школа красних мистецтв та ін. вузи. Інститут Франції, академії архітектури, хірургії, лат. світу, с. г., вет. та ін. Нац. центр наук. досліджень та ін. н.-д. заклади. Найбільші б-ки: Нац., Ін-ту Франції, ун-ту, Сент-Женев'єв, Арсеналу. У місті — 60 музеїв, серед них — Лувр, Версаль, Карнавале (історія П.), сучасного мистецтва, Музей імпресіонізму, Гіме (мистецтво країн Сходу), Людини, природничої історії, армії; меморіальні — Родена, Бальзака, Гюго та ін.

У П.— квартира-музей В. І. Леніна. Численні театри, провідні — "Гранд-Опера", "Комеді Франсез", "Театр де л'ест парізьєн", "Жімназ"; у передмістях популярні "Театр де Ла Коммюн" (Обервільє), "Театр Жерара Філіпа" (Сен-Дені) та ін. Відомі концертні зали "Олімпія", "Плейель", "Пале дю спор", "Бобіно". П.— відомий центр міжнар. туризму. П.— одне з найкрасивіших міст світу. Архіт. обличчя П. складалося протягом кількох століть. Місто має радіально-кільцеве планування: радіальні магістралі перетинаються широкими кільцями бульварів, прокладених на місці кол. фортечних стін. Від галло-рим. періоду збереглися руїни амфітеатру (1 ст.)й терм (2—3 ст.). Місто розвивалося навколо історично сформованих трьох центрів — на о. Сіте (з 3 ст.), де зосереджувалась держ. та реліг. влада, на лівому березі Сени (в 12—13 ст. склався університетський центр) і на правому її березі (торг. і ремісничі р-ни). Серед архіт. пам'яток у романському й готичному стилях: Паризької богоматері собор (1163—1257; іл. див. на окремому аркуші до ст. Архітектура, т. 1, с. 224—225), церкви Сен-Жер-мен-де-Пре (11—17 ст.), Сен-Мар-тен-де-Шан (12—13 ст.), Сен-П'єр-де-Монмартр (збереглися частини 12 ст.), Венсенський замок-фортеця (11—70-і рр. 14 ст., перебудова 19 ст.), башти Іоанна Безстрашного (кін. 14 ст.), Сен-Жак (поч. 16 ст.). Серед цивільних споруд 14— 15 ст. отелі Клюні (розпочато 1485), де Сане (розпочато 1474), Палац Правосуддя (14—18 ст.; палац Конс'єржері— 14 ст., Годинникова башта — 1370). В 16—17 ст. формуються гол. класицистичні ансамблі (площі: Вогезів, 1606—12, арх. Н. де Шатійон; Вандомська, 1685—1701; Перемог, 1685—86, дві останні — арх. Ж. Ардуен-Мансар), палаци Лувр, Тюїльрі (розпочато 1563, арх. Ф. Делорм),

Люксембург (1615—20, арх. С. де Брос), Пале-Руайаль (1629—36, арх. Ж. Лемерсьє), громад. будівлі (Сорбонна, розпочато 1629, арх. Ж. Лемерсьє; Колеж чотирьох націй; тепер Ін-т Франції; розпочато 1661, арх. Л. Лево), особняк-отель Карнавале (розпочато 1544, арх. П. Леско, скульптор Ж. Гужон; 1660—61, арх. Ф. Мансар), монастирі й церкви (Валь-де-Грас, 1645—1710, арх. Ф. Мансар, Ж. Лемерсьє, Г. Ледюк; Сен-Рош, з 1653, арх. Ж. Лемерсьє; з 1705, арх. Ж. Ардуен-Мансар), собор Будинку інвалідів (1680—1706, арх. Ж. Ардуен-Мансар). В цей час прокладають бульвари (Великі, 70-і рр. 17 ст.), споруджують мости (Пон-Неф, 1578—1604, арх. Ж. Б. Дюсерсо; "Фонтан невинних", 1547—49, скульптор Ж. Гужон) і брами (Сен-Дені, 1672, арх. Ф. Блондель). У 18—19 ст. продовжуються великі містобудівні роботи: створюються площі Людовика XV (тепер Згоди, 1755— 63, арх. Ж. А. Габрієль), Каррузель з Тріумфальною аркою (1806, арх. Ш. Персьє та П. Фонтен), розбиваються сквери й лісопарки (Булонський, 1852 — 58, і Венсенський, 1859—60). У 18 — 1-й пол. 19 ст. споруджують культові й громадські будівлі в стилі класицизму (Пантеон, 1758—90, арх. Ж. Ж. Суфло; іл. див. на окремому аркуші до статей Архітектура, т. 1, с. 224—225, і Класицизм, т. 5, с^. %—97; б-ка Сент-Женев'єв, 1843—50, арх. А. Лабруст; церква Ла Мадлен, почато 1806, арх. П. Віньйон). 1883— 96 проведено значні містобудівні роботи під керівництвом префекта Ж. Е. Османа. В 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. зведено будівлі в дусі еклектики (театр "Гранд-Опера", 1861—75, арх. Ж. Л. Ш. Гарньє) і в стилі модерну (театр Єлісейських Полів, 1911 — 13, арх. О. і Г. Перре), сформовано площу Марсове поле з Ейфелевою баштою. 1900 збудовано один з найперших метрополітенів. Після 2-ї світової війни, особливо в 50-і рр., створено житл. масиви в приміських смугах, поновлюються центр. райони. Серед сучас. споруд — будинок "ЮНЕСКО" (1953—57, арх. М. Л. Брейєр, Б. Зерфюсс. інж. П. Л. Нерві, іл. див. на окремому аркуші до ст. Архітектура, г. І, с. 224—225), будинки Радіо (1959— 63, арх. А- Бернар) і ЦК Франц. компартії (1966—71, арх. О. Німейєр), Нац. центр мистецтва і культури ім. Ж. Помпіду (1977, арх. Р Піано і Р. Роджерс). Пам'ятники П.— Вандомська колона (1806—10; арх. Ж. Б. Лепер, Ж. Гондуен), рельєф "Марсельєза" на Тріумфальній арці (1833— 36. скульптор Ф. Рюд), Стіна комунарів на кладовищі Пер-Лашез (1909, скульптор П. Моро-Вотьє), могила Невідомого солдата під тріумфальною аркою на пл. Зірки (Тепер де І олля, 1921), Меморіал Загиблим у фашист. концтаборах (на о. Сіте; 1961, арх. А. Пенгюссон) та ін. Численні пам'ятники держ., громадським, військ. діячам Франції, представникам франц. літератури і мистецтва. 1978 в П. встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку (скульптор М. Лисенко, арх. А. Ігнащенко).

Літ.: Бирюков В. П. Париж. М., 1968; Моруа А. Париж. Пер. с франц. М., 1970; Париж. Пер. с франц. М.. 1976; Аркпн Д. Париж. Архитектурные ансамбли города. М.. 1937 А. В. Кудрицький (історія), О. Є. Слука (загальні відомості.

господарство).

Париж - leksika.com.uaПариж - leksika.com.uaПариж - leksika.com.uaПариж - leksika.com.uaПариж - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази