Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow подор-полін arrow ПОЛАБСЬКІ СЛОВ'ЯНИ
   

ПОЛАБСЬКІ СЛОВ'ЯНИ

пола6и, полабяни — група зх.-слов'ян. племен, які населяли в кінці 1 — на початку 2-го тис. н. е. територію від р. Лаби (Ельба) та її притоки р. Сали (Заале) на Зх. до р. Одри (Одер) на Сх., від Рудних гір на Пд. і до Балтійського м. на Пн. Об'єднувалися в 3 племінні союзи (лужицькі серби, лютичі, бодри-чі). Займалися землеробством, скотарством, ремеслами і торгівлею. В 10 ст. П. с. були підкорені нім. феодалами, проте в результаті повстань 983 і 1002 більша частина їх (за винятком лужицьких сербів) знову стала вільною. В ході боротьби проти нім. агресорів у 11— 12 ст. у П. с. виникли ранньофеод. д-ви, найбільшою з яких була Вендська держава. В 12 ст. почався новий наступ нім. агресорів проти П. с. Хрестовий похід проти слов'ян 1147 закінчився безрезультатно для завойовників. Проте в 50—60-х рр. 12 ст. нім. феодали захопили землі П. с, використовуючи ворожнечу між їхніми князями. Земля лютичів стала основою маркграфства Бранденбург, бодричів — князівства Мекленбург. У дальшому більша частина П. с. зазнала германізації, частина була винищена. Самобутність зберегла лише частина лужицьких сербів (див. Лужичани).

Полабські слов'яни - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази