Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛАЦІС
   

ЛАЦІС

Мартин Іванович [Мартін Янович; справж. Судрабс Ян Фрідріхович; 16(28).XIІ 1888, садиба Путіни, тепер Цесіського р-ну, Латвія — 11.ІІ 1938, Москва] — рад. діяч. За фахом — учитель, працював у приход, уч-щі. Брав участь у рос. революції 1905—07. У 1911—13 вів підпільну рев. роботу на Пн. Кавказі і в Москві. В серпні 1915 засуджений і висланий до Іркутської губ. Після Лют. революції 1917 — чл. Петрогр. к-ту РСДРП(б), один з організаторів черв, гвардії Виборзького р-ну. Учасник жовт. збройного повстання 1917, чл. Петрогр. військ.-рев. к-ту, колегії НК.ВС РСФРР. Від травня 1918 — в органах Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК) і водночас голова військ, трибуналу 5-ї армії, чл. рев. військової ради Сх. фронту. У квітні — вересні 1919 — голова ВНК УСРР, чл. колегії респ. НКВС, один з організаторів «червоного терору» в Україні. Від вересня 1919 — нач. секр.-операт. відділу, а з липня 1920 — чл. колегії ВНК РСФРР. З 1921 - на адм.-госп., парт, та рад. роботі. З 1932 — директор Ін-ту нар. г-ва ім. Г. В. Плеханова (Москва). Автор книжок про перші роки діяльності ВНК. 29.XI 1937 арештований за обвинуваченням у належності до контррев. націоналіст, орг-ції. Засуджений до розстрілу. Реабілітований 2.VI 1956.

Літ.: Королев В. Г. Ян Лацис. М., 1960; Виноградов В. И., Зюбченко А. А. Лацис Мартын Иванович. В кн.: Полит, деятели России: 1917. М., 1993.

В. М. Чисніков.

 

Схожі за змістом слова та фрази