Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АВСТРО-УГОРСЬКА УГОДА 1867
   

АВСТРО-УГОРСЬКА УГОДА 1867

- угода, укладена 21.XII 1867 урядом Австр. імперії з панівною верхівкою Угорщини, яка ще 1526 опинилася під Австрією. У результаті угоди утв. двоєдина д-ва: Австрія (Ціслейтанія), до якої входили Чехія, Моравія, Силезія, Гарц, Істрія, Трієст, Далмація, Крайна, Буковина і Галичина, та Угорщина (Транслейтанія), у складі якої були Трансільванія, Хорватія, Славонія, Словаччина, Банат, Карпатська Україна (сучасна Закарп. обл. України), порт Фідме (Рієка). Назви «Транслейтанія» і «Ціслейтанія» пояснюються тим, що д-ва Габс-бургів річкою Лейтою ділилася на дві частини. У кожній з двох д-в імперії діяв свій уряд і двопалатний парламент (рейхсрат в Австрії, сейм — в Угорщині). Назва нової д-ви (Австро-Угорщина) не відбивала її реального нац. складу. Жодна з панівних націй — ні австрійці, ні угорці — не були нац. більшістю в своїх д-вах: австрійці в Ціслейтанії становили 35,8 %, угорці у Транслейтанії — 45 % населення. З-поміж понад 50 млн. мешканців імперії (1908) було бл. 30 млн. слов'ян. Метою А.-У. у. 1867 було пом'якшення ав-стро-угор. суперечностей за рахунок пригнічення ін. народів, зокрема слов'янських, придушення нац.-визв. і дем. руху в імперії. Особа австр. імператора (він був водночас і угор. королем) проголошувалася священною, недоторканною. Держ. апарат формувався і діяв у кожній державі незалежно від органів управління інших частини країни, за винятком спільних міністерств — військового, закорд. справ і фінансів. Держ. видатки були поділені між Австрією та Угорщиною у співвідношенні 70:30; об'єднана комісія з правом дорадчого органу повинна була визначати розподіл видатків на кожні 10 років, що потім затверджувалося обома парламентами.

Для обговорення загальнодерж. справ було створено представницьку установу — т. з. Делегації з однаковою кількістю представників: 60 від австрійського і 60 від уг ор. парламентів (по 20 від верхніх і по 40 — від нижніх палат). Делегації засідали окремо і скликалися щороку імператором почергово у Відні і Будапешті. Спільні міністерства несли відповідальність перед Делегаціями аж до надання останнім права порушити проти них крим. справу. Крім загальнодерж. органів, кожна з частин Австро-Угорщини мала свою конституцію, яка визначала її держ. лад. В Австрії у грудні 1867 було прийнято нову конституцію (проіснувала з деякими змінами до 1918), а в Угорщині відновлено конституцію 1848.

Літ.: Трайнин И. П. Нац. противоречия в Австро-Венгрии и ее распад. М.— Ленинград, 1947; Кульчицький В. С. Держ. лад і право в Галичині (в другій пол. XIX — на поч. XX ст.). Л., 1965. В. С. Кульчицький.

 

Схожі за змістом слова та фрази