Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СЛАВИНСЬКИЙ
   

СЛАВИНСЬКИЙ

Максим Антонович [12(24). VIII 1868, с. Ставище, тепер смт Київ. обл. — 23.XI 1945, Київ] — укр. держ. і політ, діяч, дипломат. Закін. 1895 юрид. та істор.-філол. ф-ти Київ, ун-ту. Після дворічної служби в армії редагував катерино сл. газ. «Приднепровский край». 1898 переїхав до Петербурга, де працював співредактором газет «Северный курьер», «Свобода и право», «Свободная мысль» та секретарем журн. «Вестник Европы» (1909—15). У травні—вересні 1906 редагував друк, орган укр. парлам. громади в 1-й Держ. думі — двотижневик «Украинский вестник». Під час Першої світової війни 1914—18 зблизився з групою федералістів у Держ. думі, брав участь в утворенні Рос. радикал.-дем. партії, що висунула вимогу перебудови Росії у нар. федерат, республіку. 11.VIІ 1917 С. за дорученням О. Ф. Керенського очолив Особливу нараду з обласної

Славинський Максим Антонович - leksika.com.ua

реформи (з правами міністра). Виконував обов'язки заст. комісара у справах України при Тимчас. уряді. 8—15. IX 1917 як представник Тимчас. уряду при Центр. Раді взяв участь у роботі З'їзду народів-федералістів 1917 в Києві. Після Жовт. революції 1917 повернувся в Україну. Від 2. IX по 31.Х 1918 був тимчас. надзв. представником Укр. Д-ви на Дону, 24.Х 1918 був призначений міністром праці в уряді Ф. А. Лизогуба (до 14.ХІ 1918), а 14.1 1919 Директорія призначила С. главою дип. місії УНР у Празі. Після розпуску цієї місії (1923) працював професором історії західноєвроп. л-ри в Укр. вищому пед. ун-ті ім. Михайла Драгоманова у Празі та професором новіт. історії в Укр. госп. академії в Подебрадах. Активно співпрацював з урядом УНР в екзилі, був заст. керівника Гол. емігрант, ради в Парижі. У травні 1945 затриманий у Празі рад. контррозвідкою і обвинувачений в антирад. діяльності. Помер у слідчій частині НКДБ УРСР. Літ.: Нові міністри. «Нова рада», 1918, 26 жовт.; Стрельський Г. В. Укр. дипломати доби нац.-держ. відродження (1917-1920 рр.). К., 2000.

В. І. Головченко.