Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пірг-плант arrow ПІСНЯ
   

ПІСНЯ

— найпоширеніша форма нар. і профес. вокальної музики, що поєднує поетичний текст і мелодію. Ці складові частини П. перебувають у тісній єдності і взаємозумовленості; поетичні образи живого слова визначають характер і емоційний смисл мелодії. За структурою текст П. має чітку строфічну побудову — на мелодію першої строфи співаються всі ін. строфи (куплети); часто має приспів (рефрен). П.— одна з найдавніших форм народної творчості. Вона зародилася в трудовій діяльності людини і стала виявом почуттів, дум і сподівань найширших нар. мас. Це спричинило появу багатьох видів і жанрів нар. П., які відображають істор. періоди в розвитку народу, його боротьбу за соціальне і нац. визволення, а також вірування, обряди, побут, родинні відносини тощо. Пісенна культура укр. народу містить у собі П. обрядово-календарного циклу (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, обжинкові, весільні та ін.), історичні пісні, кріпацькі, наймитські, чумацькі, рекрутські, родинно-побутові, П. про революц. виступи народу, жартівливі і сатиричні, П.-романси, П. літ. походження. Календарно-обрядові П., пов'язані з річним циклом сільс. робіт, відбивають світогляд давніх часів. Інколи в них трапляються заклинання, що мали сприяти мисливству, рибальству, викликати дощ, добрий врожай, достаток (укр. щедрівка "Щедрик, щедрик, щедрівочка"). Мелодії цих П. прості за будовою, чіткі за ритмом; звуковий обсяг, як правило, не перевищує 3—5 звуків. Календарно-обрядові П. в наш час втратили зв'язок з обрядами (за винятком весільних), є самостійними виявами творчого генія народу. До історичних належать П. про боротьбу народу з іноземними загарбниками. В укр. фольклорі — про боротьбу з турками і татарами; про визвольну війну 1648—54 проти польс. шляхти під проводом Б. Хмельницького і героїв цієї війни — Богу-на, Нечая, Кривоноса, Морозенка; про Коліївщину та ватажків гайдамацьких повстань — Залізняка, Ґонту, Швачку, Бондаренка. До історичних належать і козацькі П., що оспівують військ, побут, патріотизм козаків, героїчну смерть у бою тощо. Мелодії цих П. позначені багатством звукової системи, глибокою емоційністю, наспівністю, ладовою різноманітністю. Нерідко їм властива ритміка маршу (напр., "Гей, не дивуйте, добрії люди...").

У кріпацьких, наймитських, чумацьких П. розповідається про підневільну працю селян за феодалізму й капіталізму, про знущання з них панів та куркулів. У рекрутських і солдатських П. відбито тяжку царську солдатчину. Мистецьке багатство кожного народу становлять родинно-побутові П., що відображають різні сторони нар. побуту, кохання, розлуку, сімейні відносини. В укр. і рос. фольклорі особливо виділяються П. про жіночу долю (безправне становище жінки в сім'ї і суспільстві у дожовтневий час), позначені високою поетичністю і муз. красою. З розвитком капіталістичних відносин виникли робітничі П., що відображають тяжку працю трудящих, виступи проти експлуататорів (напр., укр. П. "Ой чи воля, чи неволя"), зростання класової свідомості. Велику роль у боротьбі народу за соціальне і нац. визволення відіграли революц. П., зокрема "Марсельєза", "Інтернаціонал", "Варшав'янка", "Шалійте, шалійте" та ін. їхнім мелодіям властиві сувора мужність, енергійність.

Жартівливі і сатиричні П. свідчать про оптимістичне світосприймання й здоровий гумор народу, їхня мелодика чітка за ритмом і структурою, часто позначена рисами танцювальності. Нар. П.-романси мають переважно ліричний характер і передають інтимні почуття. їхні мелодії не завжди відзначаються повнотою емоційного узагальнення, проте приваблюють щирістю, наспівністю. Близькі до них за емоційним характером П. літ. походження, складені на тексти поетів — О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка, І. Франка, М. Петренка, В. Александрова, Є. Гребінки, О. Олеся, С. Єсеніна, А. Міцкевича, Р. Бернса, Г. Гейне та ін. Творчість цих поетів увібрала в себе нар. пісенність, а тому органічно сприймається в нар. побуті. Особливо це стосується поезій Т. Шевченка, які стали нар. піснями,— "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи...", "По діброві вітер віє", "Ой одна я, одна", "Зоре моя вечірняя" та ін. За муз. структурою нар. П.— одноголосі й хорові. Останні у деяких народів (росіян, українців, білорусів, грузинів) відзначаються розвиненим багатоголоссям. Нар. П. виконують переважно без ін-струм. супроводу. Важливу роль у збиранні й пропаганді нар. П. відіграли вчені-фольклористи (М. Львов та І. Прач, М. Максимович, П. Со-кальський, Ф. Колесса, К. Квітка, Леся Українка та ін.), які записали й опублікували багато текстів і мелодій, а також композитори, в творчості яких обробкам нар. П. належить важливе місце (М. Балакірєв, М. Римський-Корсаков, М. Лисенко, М. Леонтович, Л. Ревуцький, С. Людкевич, Б. Лятошинський, 3. Паліашвілі, О. Спендіаров, О. (, Александров та ін.).

Нар. пісенна культура стала базою для зародження жанру П. у про-фес. творчості. За характером, поетичними і муз. образами ці П. дуже близькі до народних. їхні мелодії прості і виразні, доступні для виконання і сприйняття. В переважній більшості П. профес. композиторів написані для одного голосу або хору з інструм. супроводом (найчастіше фортепіанним). Видатними майстрами П. в зарубіжній музиці були Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Шуман, Е. Гріг, в рос.— М. Глинка, О. Гурільов, О. Варламов, О. Аляб'єв, М. Мусоргський, П. Чайковський та ін. Великий внесок у розвиток цього жанру в укр. профес. музиці зробили М. Лисенко, М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко, Д. Січинський. У рад. час П. як фольклорний жанр посідає важливе місце в рад. нар. творчості. В мелодичній будові нар. П. рад. часу широко використовується фольклор, сповнений новим змістом, передовими ідеями сучасності. Під впливом кращих нар. П., зокрема революційних, у рад. музиці виробився особливий жанр масової П., що відіграє важливу роль у музичному побуті народу. Відзначаючись високою ідейністю, актуальністю тематики, досконалістю і демократичністю худож. форми, масова П. завоювала загальну любов і визнання. Як і в народних, тематика П. профес. композиторів різноманітна. В них оспівуються Комуністична партія і образ В. І. Леніна, героїка громадянської і Великої Вітчизн. воєн (зокрема, партизанська боротьба), будівництво соціалізму і комунізму, звитяга мирної праці, особисті почуття нової людини. Серед майстрів рос. рад. масової П.— О. Александров, І. Дунаєвський, А. Новиков, В. Соловйов-Сєдой, В. Мураделі, О. Пахмутова; української — В. Верховинець, К. Богуславський, П. Козицький, Л. Ревуцький, П. Майборода, Г. Жуковський, А. Кос-Анатольський, Г. Верьовка, А. Філіпенко, О. Білаш, І. Шамо; білоруської— І. Любан, Г. Пукст, Є. Тикоцький, І. Лученок, Ю. Семеняко; груз.— Р. Габічвадзе, Н. Гудіашвілі, Ш. Мшвелідзе, О. Тактакішвілі, Р. Лагідзе; вірмен. — К. Заварян, А. Бабаджанян, А. Сатян, К. Орбелян; лит. — І. Швадяс, С. Шимкус, Ю. Груодіс; латис. — А. Калнінь, В. Камінський, П. Дамбіс, Р. Паулс. Серед зарубіжних авторів П.— Г. Ейслер (НДР), А. Вієру (Румунія), П. Кадош (Угорщина), В. Добіаш (Чехословаччина).

Літ.: Лисенко М. В. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая. К., 1978; Лисенко М. В. Про народну пісню і про народність в музиці. К., 1955; Сокальський П. Руська народна музика, російська і українська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики. К., 1959; Грінченко М. О. Українські радянські народні пісні.— Український романс. В кн.: Грінченко М. О. Вибране. К.; 1959; Довженко В. Нариси з історії української радянської музики, ч. 1—2. К., 1957—67; Нудьга Г. А. Українська пісня серед народів світу. К., 1960; Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. К., 1979; Кузик В. Українська радянська лірична пісня. К., 1980.

М. М. Гордійчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази