Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОКТРОЮВАННЯ
   

ОКТРОЮВАННЯ

(франц. - дарувати, жалувати, від лат. аистог — поручитель, гарант) — одноособ. акт, у результаті якого монарх фіксує або змінює держ. лад, умови здійснення політ, влади. Здебільшого це виявляється у «даруванні» народові конституції чи конст. актів шляхом відповідного волевиявлення монарха. Першими такими «октройованими» конст. актами можна вважати акти установчого характеру, що вводилися франц. імп. Наполеоном / для деяких формально незалежних держав, утворених на частині європ. території, що була ним фактично завойована. Однак «класичною» октройованою конституцією була Конст. хартія 1814 (Франція), прийняттям якої розпочався період т. з. реставрації монархії. Хартія була «повідомлена» королем палатам законод. органу. Голосування у палатах щодо її затвердження не проводилося, хоча вони прийняли спец, звернення на ім'я монарха. На відміну від поперед, конституцій Франції, в основу хартії покладено принцип корол. суверенітету (повновладдя). Шляхом О. у 19 ст. були прийняті конст. акти держав, які згодом стали складовими Нім. імперії, і держав, що існували в межах тер. сучасної Італії, перша конституція Японії (1889) тощо. До числа октройованих актів конст. характеру 20 ст. можна віднести: Основні державні закони Російської імперії, введені імп. Миколою II у 1906; «Закони про тимчасовий державний устрій України» від 29.IV 1918, ухвалені гетьманом П. П. Скоропадським. До октройованих конституцій належать і т. з. конституції вестмінстерського зразка, що приймалися для колишніх колоній форм, актами брит. монарха та вводилися у дію одночасно з наданням незалежності. Такі акти мали назву «наказу королеви у раді». Ними встановлювався держ. лад, подібний до британського. Більшість таких конституцій скасовано або кардинально змінено, але деякі з них продовжують діяти в невеликих країнах басейну Карибського м. і Океанії (Багами, Барбадос, Гренада, Ямайка та ін.). Відомі випадки, коли конституції приймалися одноособ. актом президента. Як правило, такі випадки мали місце в умовах політ, кризи, а самим конституціям надавався тимчас. характер. Прикладом є конституція Пакистану 1962, що діяла неповних два роки. Подібні конституції можна вважати октройованими лише умовно, насамперед через невідповідність актів їх прийняття самій природі влад, повноважень глави д-ви — президента.

Літ.: Есмен А. Основы конст. права. СПб., 1898; Исто-рия бурж. конституционализма XIX в. М., 1986.

В. М. Шаповал.