Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІМПЕРАТИВНИЙ МАНДАТ
   

ІМПЕРАТИВНИЙ МАНДАТ

- 1) Юрид. форма взаємовідносин обраних членів представн. органу держ. влади, керівного виб. органу політ, партії, обраних посадових осіб і тих, хто брав безпосередню участь у виборах. 2) Тип депут. мандата — функції члена парламенту, що випливає з його обрання і наділення повноваженнями (правами та обов'язками) у сфері держ. управління. У сучас. конст. праві І. м. за форм.-юрид. природою наближений до цив.-правового договору доручення. До того ж, сам термін «мандат» (лат. mandatum — доручення) взято з рим. цив. права. За феодалізму І. м. був юрид. основою станового представництва: обрані члени (депутати) станово-представн. установ (насамперед від т. з. третього стану) звичайно отримували від своїх виборців матеріальну винагороду за здійснення відповідного представництва. Водночас таке представництво було подібним до цив.-правового не тільки за суттю, а й за формою. Так, у Франції виборці вручали члену Ген. штатів (станово-представницької установи) наказ. Депутат видавав розписку, що на певних умовах він погоджується прийняти на себе обов'язки їх представника. Приймаючи доручення, він присягав суворо виконувати наказ і в разі необхідності звертатися до своїх виборців із пропозицією дати йому дод. повноваження. Після закін. сесії Ген. штатів депутат звітував перед виборцями про виконання наказу. У разі незадовільної діяльності депутата виборці могли достроково припинити доручення і відкликати його. У наш час І. м. грунтується на прямій юрид. залежності депутата від виборців: депутат вважається представником не всього народу, а лише виборців округу, де він балотувався і був обраний.

Депутат юридично відповідальний перед тими, хто його обрав. Передумовою такої відповідальності є наказ виборців. Депутат зобов'язаний звітувати перед своїми виборцями і може бути достроково відкликаний (позбавлений мандата) у разі невиконання або неналежного виконання наказу. Відкликання депутата звичайно передбачене конституцією, а його порядок визначено зак-вом. І. м. був характерний для рад. моделі побудови держ. механізму. Саме такий мандат мали депутати рад усіх рівнів. У ст. 96 Конституції УРСР 1978 було записано: «Депутат зобов'язаний звітувати про свою роботу і роботу Ради перед виборцями, а також перед колективами та громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати. Депутат, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку». 1. м. мав місце в країнах т. з. соціалістичного табору. Сьогодні він зберігся в країнах, де конституційно закріплений або фактично визнаний дем. централізм як принцип побудови держ. механізму (В'єтнам, КНДР, КНР, Куба та деякі ін.). У ряді розвинених країн І. м. визнано за членами (радниками) представн. органів місц. самоврядування — муніципалітетів. У сучас. Україні тип депут. мандата Конституцією чітко не визначено. Зокрема, вона не містить розгорнутих положень щодо юрид. зв'язків, які існують між нар. депутатами України і депутатами сільс, селищ., міських рад, з одного боку, і виборцями — з другого. Серед передумов дострокового припинення повноважень нар. депутата, визначених у ст. 81 Конституції, відсутнє відкликання його виборцями. Це може опосередковано свідчити про прийняття типу вільного мандата члена парламенту. Проте Закон «Про статус народного депутата України» (1992) встановлює, що депутата, який не виправдав довір'я виборців, може бути відкликано (ст. 7). Про наявність саме І. м. у нар. депутатів свідчать також назва і зміст Закону «Про відкликання народного депутата України» (1995). З ін. боку, прийнятий після набуття Конституцією чинності Закон «Про вибори народних депутатів України» (1997) запровадив змішану виб. систему, що не відповідає природі І. м. Зазначені юрид. невідповідності потребують розв'язання шляхом офіц. тлумачення або уточнення конст. положень щодо статусу нар. депутата, або ревізії відповідного зак-ва.

Тип мандата членів ін. представн. органів, обрання яких передбачене Конституцією, визначено більш предметно. По-перше, Конституція не містить жодного положення про юрид. взаємовідносини між членами ін. представн. органів влади і виборцями. По-друге, природу мандата відповідних представників визначено у ряді законів, прийнятих після набуття Конституцією чинності. Так, у Законі України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» (1998) передбачено, що «повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються достроково за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим у випадках ... відкликання виборцями». У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) визнається можливим відкликання депутата місц. ради у встановленому законом порядку. Нарешті, Закон України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (1994, зі змінами 1998) містить спец, розділ «Порядок відкликання депутата місцевої Ради народних депутатів». Таким чином І. м. членів ВР АР Крим і членів представн. органів місц. самоврядування отримав законод. закріплення.

Літ.: Шаповал В. Зарубіж. парламентаризм. К., 1993; Депутат парламента в зарубеж. гос-вах. М., 1995.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази