Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow камб-кант arrow КАНТ
   

КАНТ

(Kant) Іммануїл (22.IV 1724, Кенігсберг — 12.ІІ 1804, там же) — нім. філософ-ідеаліст, зачинатель класичної німецької філософії. Закінчив Кенігсберзький ун-т (1745), де після захисту дисертації (1755) працював приват-доцентом, а з 1770 — професором. Філос. вчення К. склалось напередодні Великої французької революції і відобразило суперечливе ставлення економічно і політично відсталої нім. буржуазії до антифеод. революц. руху — її співчуття просвітительським антифеод. ідеалам і водночас страх перед революцією, схильність до компромісу з феод. реакцією. "Основна риса філософії Канта,— писав В. І. Ленін,— є примирення матеріалізму з ідеалізмом, компроміс між тим і другим, поєднання в одній системі різнорідних, протилежних філософських напрямів" (Повне зібр. творів, т. 18, с. 190). Вихідним у філос. системі К. є агностицизм і апріоризм (див. Апостеріорі і апріорі). За К., людські відчуття є лише суб'єктивними враженнями, які не дають знання про об'єктивні речі, через що останні є непізнаванними "речами в собі". Визнання існування матеріальних об'єктів поза відчуттями і заперечення можливості пізнання їх — основна суперечність кантівської філософії. "Коли Кант допускає, що нашим уявленням відповідає щось поза нами, якась річ у собі,— то тут Кант матеріаліст. Коли він оголошує цю річ у собі непізнаванною, трансцендентною, потойбічною, — Кант виступає як ідеаліст" (там же). Агностицизм у філософії К. приводив його до суб'єктивно-ідеалістичного твердження, ніби об'єкт пізнання (природа та її закони як предмет науки) є витвором пізнавальної діяльності людини (споглядання і мислення) і існує лише в її свідомості. К. розробив ідеалістичне вчення про апріорний синтез наук. знань на основі застосування до даних досвіду (відчуттів явищ) апріорних форм споглядання і мислення, якими він вважав "чисті" уявлення простору і часу, і про "чисті" поняття — логічні категорії (кількість, якість, причинність, необхідність тощо). Однак теорія пізнання К. містила деякі діалектичні здогадки, зокрема ідею діалектики як вчення про суперечності мислення, що виникають без порушення законів логіки, вчення про антиномії "чистого" розуму га ін. В ранніх працях К. висунув гіпотезу. яка утверджувала ідею розвитку у Всесвіті,— про закономірне виникнення Сонячної системи з газової гуманності. К. розробив систему Ідеалістичної етики, в центрі якої стоїть поняття про апріорний моральний закон — категоричний імператив, і систему естетики, яка через свій апріоризм поклала початок формалістичному напрямові в розвитку естетичної думки. Філософія К. певною мірою визначила шляхи розвитку нім. класичного ідеалізму кінця 18—поч. 19 ст., який досяг свого завершення у філософії Г.-В.-Ф. Гегеля і поклав початок систематичній розробці осн. принципів і законів діалектич. способу мислення. Суперечливість філософії К. призвела до критики її з боку як матеріалістів, гак і ідеалістів. Ідеалістична критика К. здійснювалась кантіанством, неокантіанством, махізмом, неопозитивізмом та ін. Матеріалістична критика філософії К. почалася ще в кінці 18 — на поч. 19 ст. На Україні з критикою ідеалізму і агностицизму К. виступали Т. Ф Осиповський, Є. М. Філомафітський та ін. Ряд критичних статей було вміщено в ж. "Украинский вестник" (1816— 19). Зокрема П. П. Гулак-Артемовський перекладав для журналу працю польського мислителя Я. Снядецького "Про філософію", в якій він з позицій матеріалістичного сенсуалізму критикував агностицизм і апріоризм К. Матеріалістичну критику К. дав Л. Фейєрбах, а також представники революційного демократизму середини 19 ст. Остаточно ідеалізм і агностицизм К. науково спростовані у працях К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна. Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 20. Енгельс Ф, Анти-Дюрінг.— Діалектика природи; т. 21 Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії: Ленін В. 1. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм; т 29. Філософські зошити; Асмус В. Ф. Иммануил Кант. М., 1973; Шинкарук В. И. Теория познания, логика и диалектика И. Канта. К., 1974; Критические очерки по философии Канта. К., 1975; Калинников Л. А. Проблемы философии истории в системе Канта. Л.. 1978: Кант и кантианцы. М. 1978.

В I Шинкарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази