Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нас-нач arrow НАУКА
   

НАУКА

— соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об'єктивних знань про дійсність. Н. є складовою частиною духовної культури суспільства. Поняття "наука" включає в себе як діяльність по здобуванню нового знання, так і результат цієї діяльності — суму набутих на даний момент наук. знань. Термін "наука" вживають також для позначення окремих галузей наук. знання. Н. характеризується доцільно орієнтованою (сусп. завданнями й потребами, певними стратегіями наук. пошуку) творчою діяльністю по постановці, вибору й розв'язанню проблем духовного й практичного освоєння світу. Н. вивчає різні рівні системи організації й форми руху матерії з погляду пізнання істотних властивостей явищ, встановлення їхніх законів, різних причинних залежностей і взаємодій з метою управління природними й соціальними процесами, передбачення характеру і напряму їхнього перебігу, створення нових технологій і розвитку виробництва. Як система знань Н. охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки й дії, не лише закони і принципи вивчення об'єктів, а й певні форми й способи усвідомлення їх, а в кінцевому підсумку — філос. тлумачення. Цим самим Н. виступає як форма сусп. свідомості (див. Суспільне буття і суспільна свідомість). Марксизм-ленінізм розглядає Н. як найважливіший фактор тех. і соціально-культур. прогресу на шляхах соціалістичного і комуністичного перетворення дійсності, всебічного розвитку людських здібностей і можливостей. Передова Н. завжди сприяла виробленню прогресивного світогляду, обгрунтуванню матеріалістичного погляду на світ. Н. є способом встановлення і усвідомлення об'єктивної істини. Цим вона радикально протистоїть релігії, марновірству, містицизму, спекулятивним домислам. Ідеологічна боротьба в сучас. бурж. Н. яскраво виявляється у виникненні, з одного боку, позитивістської концепції сцієнтизму, яка абсолютизує "точне" знання, протиставляючи його гуманістичним цінностям культури, а з другого боку, — антисцієнтизму, що скочується на позиції ірраціонального заперечення ролі наук. пізнання. Ідеологічний аспект Н. спирається на її соціально-діяльні підстави і сусп. організацію. Як соціальний інститут Н. включає в себе вчених з їхніми знаннями, кваліфікацією і досвідом, наук. заклади, експериментальне, лабораторне устаткування, науково-дослідні програми творчої діяльності, систему інформації, підготовки й атестації кадрів, форми функціонування і використання всіх нагромаджених знань. Наступність досвіду і знань, єдність традицій і новаторства — суттєва особливість розвитку Н. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та критику. Наук. знанню властиві методологічна усві-домленість і системність, об'єктивність розгляду і його детермінованість, доказовість істинності всіх положень, спирання на факти, результати вірогідних, емпіричних досліджень. Критерієм істини в Н. виступає сусп. практика в усіх її формах і компонентах (експеримент, виробнича і соціальна діяльність, внутр. досвід пізнання тощо). Осн. структурною одиницею наук. знання є теорія, що систематизує експериментальний матеріал, організовує науково-дослідний пошук у нових галузях, дає опис, пояснення і передбачення фактів, орієнтує практичну діяльність. Н. розвивається за допомогою заг. методології і спец. методів (кількісний і якісний аналіз, прийоми класифікації та виміру, формалізації, моделювання, порівняльно-історичний метод та ін.). Заг. методом сучас. науково-теор. мислення є матеріалістична діалектика. Стимулюючою, рушійною силою Н. виступають матеріальне виробництво і духовне виробництво. Єдність теорії і практики, науки і виробництва — найважливіша закономірність розвитку наук. пізнання. Н. виникла з практичних потреб людей, пов'язаних з розвитком землеробства, будівельної техніки, мореплавства, ремесел. В античну епоху вже складаються перші теор. системи знання: в галузі геометрії, механіки, астрономії (Евклід, Архімед, Птолемей), розвивається натурфілософська концепція атомізму (Демокріт, Епікур), роблять ся спроби аналізу закономірностей суспільства і мислення (Арістотель, Платон, Геродот та ін.). За середньовіччя з появою феодалізму розвиваються (особливо в країнах араб. Сходу й Серед. Азії) позитивні наук. ідеї в галузі математики, астрономії, фізики, медицини, історії та ін. наук. дисциплін (Ібн Сіна, Ібн Рушд, Біруні та ін.). У Зх. Європі, долаючи опір богослов'я, йде процес нагромадження фактичного матеріалу в біології, робляться спроби розвитку елементів матем. і дослідного природознавства (Р. Бекон, Альберт Великий та ін.). На високому рівні були наук. знання в Київській Русі. Виникнення капіталізму, розвиток пром-сті й торгівлі, мореплавства і військ. техніки стимулювали бурхливе зростання Н. Вже в епоху Відродження Н. пориває з теологією, сприяючи утвердженню матеріалістичних ідей (Дж. Бруно, Леонардо да Вінчі, Ф. Бекон). Великого поширення набуває експериментальне вивчення природи, обгрунтування якого мало революц. значення для Н. Справжній переворот відбувається в астрономії (М. Коперник, Г. Га-лілей). У 17—18 ст. створюються класична механіка, диференціальне числення й інтегральне числення, аналітична геометрія, хім. атомістика, система класифікації рослин і тварин, стверджується принцип збереження матерії і руху (І. Ньютон, Г. В. Леибніц, Р. Декарт, Д. Дальтон, К. Лінней, М. В. Ломоносов та ін.). В цей же час відбувається дальше оформлення Н. як соціального інституту, створюються перші європ. академії, наук. т-ва, починається видання наук. періодичної л-ри. У зв'язку з промисловим переворотом (кін. 18 ст.) почався новий етап у розвитку Н. В 19 ст. виникли нові фіз. дисципліни (термодинаміка, електродинаміка класична), створюються еволюційне вчення і клітинна теорія в біології, формулюється закон збереження і перетворення енергії, розвиваються нові концепції в астрономії і математиці (Дж. Максвелл, М. Фарадей, Ж. Ламарк, Ч. Дарвін, Т. Шванн, М. Шлейден та ін.). В кінці 18—19 ст. плеяда видатних учених працювала в Росії (О. М. Бутлеров, П. М. Лебедєв, М. І. Лобачевський, Д. І. Менделєєв, О. С. Попов, К. А. Тімірязєв, О. Г. Столєтов, К. Е. Ціолковський та ін.). В 1-й пол. 18 ст. починається піднесення Н. на Україні (Ф. Прокопович, Г. С. Сковорода та ін.; див. також Київська академія). В 19 ст. визнаними наук. центрами стали Харків. і Київ. ун-ти та Новорос. ун-т в Одесі, де успішно працювали видатні рос. вчені І. М. Сєченов, І. І. Мечников, М. І. Пирогов, О. О. Ковалевський, В. В. Докучаєв та ін., а також відомі українські вчені М. О. Максимович, В. О. Бец, О. С. Роговин, А. О. Потебня та ін. Дальшого розвитку в 19 ст. набули й суспільні науки. Соціалісти-утопісти закликали до заміни капіталістичного суспільства соціалістичним. Класики бурж. політ. економії заклали основи трудової теорії вартості. Праці в галузі діалектики й матеріалізму була видатним досягненням філос. думки. Закономірним наслідком соціально-істор. розвитку, революц. класової боротьби трудящих, успіхів Н. стало виникнення марксизму. К. Маркс і Ф. Енгельс здійснили революц. переворот у розвитку сусп. наук і філософії, що привело до створення методологічної бази наук. мислення. Новий етап в історії Н. пов'язаний з ім'ям В. І. Леніна, який розвинув у нову істор. епоху всі складові частини марксизму. На рубежі 19 і 20 ст. великі зміни в наук. картині світу і ряд нових відкриттів у фізиці (електрон, рентгенівське проміння, радіоактивність та ін.) призводять до кризи класичного природознавства і насамперед його механістичної методології. Сутність цієї кризи глибоко проаналізував В. І. Ленін у праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм". У 20 ст. значних успіхів досягли математика і фізика, виникли такі галузі тех. наук, як радіотехніка, електроніка. З'являється кібернетика, яка постійно збільшує свій вплив на дальший розвиток Н. і техніки. Успіхи фізики і хімії сприяють глибшому вивченню біолог. процесів у клітинах, що стимулює розвиток сільськогосподарських і мед. наук. Відбувається тісне зближення Н. з виробництвом, зростають і зміцнюються її зв'язки з сусп. життям. Сучас. Н. становить важливу складову частину науково-технічної революції.

Система Н. в цілому підрозділяється на три великі групи — природничі, тех. і сусп. Н. Кожна з цих груп диференціюється на численні конкретні наук. дисципліни. Класифікація наук. дисциплін будується на основі координації і субординації їх відповідно до форм руху матерії і переходів між ними.

В суміжних галузях наук. дисципліни виражають великі і перспективні проблеми наук. пошуку, що нині зумовлює широке розгортання міждисциплінарних і комплексних досліджень. Яскравим прикладом цього є проблема охорони природи, що перебуває на стику тех. наук.— наук про землю, біології, математики, медицини, економіки та ін. Для розв'язання подібних наук. і науково-тех. проблем у сучас. Н. широко застосовується програмно-цільовий метод організації досліджень. Наук. дослідження прийнято поділяти на фундаментальні (пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення) і прикладні (застосування результатів фундаментальних досліджень для розв'язання пізнавальних і соціально-практичних проблем). Фундаментальні дослідження, як правило, випереджають прикладні і створюють для них теор. заділ. Зміцнення взаємозв'язків між фундаментальними і прикладними дослідженнями, скорочення строків впровадження наук. досягнень у практику, у виробництво — одне з осн. завдань сучас. організації Н. Велика Жовтнева соціалістична революція, яка відкрила нову еру в історії людства, створила широкі можливості для прогресу Н. і планомірного використання її досягнень на благо трудящих. В. І. Ленін розглядав Н. як важливу частину всієї революційно-перетворюючої діяльності партії. З ім'ям В. І. Леніна пов'язані становлення і дальший прогрес рад. Н. Вже в перші місяці після перемоги Великого Жовтня В. І. Ленін розробив план науково-тех. робіт, який по суті став програмним документом розвитку рад. Н. Розвиток Н. в СРСР планується в загальнодерж. масштабі в інтересах усього народу. На наук. основі здійснюються планове господарство і перетворення сусп. відносин, завдяки чому Н. відіграє першорядну роль як у справі створення матеріально-технічної бази комунізму, так і у формуванні нової людини. В розвинутому соціалістичному суспільстві Н. стала безпосередньою продуктивною силою. Рад. Н. володіє небаченим в історії людства потенціалом, що дає змогу розв'язувати найскладніші науково-тех. і нар.-госп. проблеми. Нині вона дає бл. 1/3 наук. продукції всього світу. В країні трудиться 1300 тис. наук. працівників — це найбільший наук. загін у світі. Рад. Н. сьогодні під силу будь-які сучас. завдання. Вона дала світу десятки таких учених, як В. І. Вернадський, С. І. Вавилов, О. О. Богомолець, Д. К. Заболотний, М. Д. Зелінський, О. П. Карпінський, В. Л. Комаров, І. В. Курчатов, С. П. Корольов, І. П. Пав-лов, Є. О. Патон, В. І. Липський, П. І. Кравчук, Д. М. Прянинников, М. М. Покровський, Б. Д. Греков, М. В. Келдиш, Л. Д. Ландау та ін. Рад. Н., яка грунтується на марксистсько-ленінській методології, посідає важливе місце в розв'язанні проблем, що стоять перед соціалістичним суспільством. У космосі слідом за польотом першого в світі рад. супутника Землі і першого в світі космічного польоту людини, здійсненого Ю. О. Гагаріним, почали працювати штучні супутники, станції з космонавтами на борту. Передові позиції займає в сучас. світі рад. Н. в розробці шляхів мирного використання термоядерної енергії, в дослідженні галактик і зоряної космології, в розвитку проблем квантової оптики, фізики напівпровідників та в ін. напрямах. На рахунку рад. учених — 230 відкриттів, понад 750 тис. винаходів, бл. 20 тис. патентів, що видані Радянському Союзу. Триває активний обмін високоефективними винаходами з країнами — членами РЕВ.

В систему єдиної рад. Н. тепер входять Академія наук СРСР, республіканські Академії наук, філіали, центри, відділення АН СРСР, вищі навч. заклади, дослідницькі центри Академії медичних наук СРСР, Академії педагогічних наук СРСР, Академії сільськогосподарських наук Всесоюзної, галузеві н.-д. ін-ти, науково-виробничі об'єднання й лабораторії в пром-сті. Чільне місце в цій системі посідають академічні установи, гол. завдання яких — розвиток фундаментальних наук.

Нині, коли Рад. країна розв'язує грандіозні за масштабами нар.-госп. і соціально-політ. завдання, роль Н. особливо зростає. "Животворне джерело техніко-економіч-ного і соціального прогресу, зростання духовної культури народу і його добробуту — ось що таке для нас наука сьогодні",— відмітив у своїй промові на урочистому засіданні, присвяченому 250-річчю Академії наук СРСР, Л.І. Брежнєв (Ленінським курсом, т. 5, с. 353). Важливі завдання висунули перед рад. H. XXIII— XXVI з'їзди КПРС, насамперед, у галузі прискорення тех. прогресу. Розроблена ними довгострокова програма екон. і соціального розвитку СРСР спрямована на посилення взаємозв'язків Н. і виробництва, зміцнення дослідно-виробничої бази н.-д. і проектно-конструкторських орг-цій, своєчасне визначення і зміну спрямованості наук. досліджень тощо. Значно посилився вплив Н. на матеріальне виробництво шляхом створення на основі результатів найновітні-ших фундаментальних досліджень і розробок передумов глибоких, якісних змін у технології, скорочення часу від моменту появи відкриття чи винаходу до практичного втілення їх, всемірного розширення масштабів використання нових досягнень Н. і техніки. "У великому значенні науки переконувати нікого не довозиться. Партія комуністів виходить з того, що будівництво нового суспільства без науки просто немислиме" (Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981, с. 50).

Учені Рад. України в творчій співдружності з наук. співробітниками братніх союзних республік вносять вагомий вклад у скарбницю вітчизн. і світової науки, успішно розвивають наук. напрями. Багато їхніх розробок стали основою створення нових галузей пром-сті, прогресивних технологій, матеріалів, машин і механізмів. У республіці успішно працює 194 тис. наук. працівників, у т. ч. 62 тис. докторів і кандидатів наук. В Укр. PCP налічується 147 вузів, в яких трудяться майже 1400 професорів і докторів наук і бл. 16 тис. доцентів і кандидатів наук. Великий загін учених працює в дослідних закладах ряду респ. м-в і відомств, Південного відділення Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна. Найбільшим наук. центром УРСР є Академія наук Української PCP. В її установах працює 81 тис. чол., у т. ч. 14 тис. наук. працівників, серед яких понад 1000 докторів і 7000 кандидатів наук, 344 академіки і чл.-кор. АН УРСР. В установах АН республіки створено сучас. експериментально-виробничу базу. Результати фундаментальних досліджень учених Укр. PCP дали змогу пояснити ряд явищ при поділі атомних ядер, створити принципово нові стани речовини з наперед заданими властивостями, розшифрувати структуру складних хім. речовин, створити наук. передумови управління спадковістю й мінливістю живих організмів. Постійно вдосконалюються й урізноманітнюються форми і методи впровадження результатів наук. досліджень. Це і участь у розв'язанні конкретних науково-тех. проблем у рамках держ. планів країни і республіки, організація спільної роботи з окремими м-вами і відомствами за комплексними планами наук. досліджень та впровадження, комплексні науково-тех. і соціально-екон. програми наук. установ і виробничих колективів, організація проблемних н.-д. галузевих лабораторій, договори з підприємствами про соціалістичну співдружність. Наук. установи АН УРСР мають значний досвід по підвищенню ефективності наук. досліджень і скороченню строків впровадження їхніх результатів у практику. Цей досвід було 1976 схвалено ЦК КПРС, він дістав високу оцінку в доповіді Л. І. Брежнєва на зустрічі з президентами Академій наук соціалістичних країн 1977. Важливим фактором дальшого прискорення науково-тех. прогресу є створення й широке використання принципово нових технологій. Тільки в 10-й п'ятирічці вчені АН УРСР дали їх більше 300. Підтвердженням високої якості цих технологій є продаж установами АН УРСР 41 ліцензії промислово розвинутим країнам. Досвід АН УРСР по створенню і впровадженню нових технологій був схвалений ЦК КПРС. Загалом 1976 — 80 науковці АН УРСР впровадили у виробництво понад 3000 робіт з загальним екон. ефектом понад 1,5 млрд. крб., одержали більш як 9 тис. авторських свідоцтв на винаходи. Комуністична партія і Рад. уряд приділяють постійну увагу розвиткові Н., її всезростаю-чій ролі в комуністичному будівництві, великому внескові Н. в усі сфери сусп. життя. В 1979 встановлено професійне свято наук. працівників — День рад. науки.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори т. 19. Енгельс Ф. Начерк надгробної промови на могилі Маркса; т. 20. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг.— Діалектика природи; т. 21. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави; т. 25, ч. 1—2. Маркс К. Капітал, кн. 3; Маркс К. і Енгельс Ф. Вибрані листи. К., 1954; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм: т. 29. Філософські зошити; т. 36. Начерк плану науково-технічних робіт; т. 41. Завдання спілок молоді; т. 45. Про значення войовничого матеріалізму; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981: Матеріали XXVl з'їзду Комуністичної партії України. К., 1981; Брежнєв Л. И. Ленинским курсом, т. 1—8. M., 1970 — 81; Брежнєв Л. І. Актуальні питання ідеологічної роботи КПРС, т. 1 — 2. К., 1978: Щербицкий В. В. Избранные речи и статьи. M. 1978; Габриэльян Г. Г.

Наука и ее роль в обществе. Ереван, 1956; Карпов М. М. Наука и развитие общества. М., 1961: Волков Г. Н. Социология науки. М., 1968: Копнин П. В. Логические основы науки. К., 1968; Организация научной деятельности. М., 1968; Научное творчество. М., 1969: Очерки истории и теории развития науки. М., 1969; Добров Г. М. Наука о науке. К., 1970: В. И. Ленин и методологические вопросы современной науки. К., 1971; Ученые о науке и ее развитии. М., 1971; Па-тон Б. Е. Расцвет науки Советской Украины. В кн.: Наука Союза ССР. М., 1972; Философия в современном мире. Философия и наука М, 1972; Семенов Н. Н. Наука и общество. М., 1973; Человек — наука — техника. М.. 1973; Патон Б. Є. До висот науки. К.. 1977: Бернал Дж. Д. Наука в истории общества. Пер. с англ. М.. 1956; Наука о науке. Пер. с англ. М. 1966

Б Є. Патон.

 

Схожі за змістом слова та фрази