Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нес-ніж arrow НІВХСЬКА МОВА
   

НІВХСЬКА МОВА

(застар. назва — гіляцька мова) — мова нівхів. Традиційно Н. м. відносять до палеоазіатських мов. Говорить нею бл. 1,4 тис. чол. (1979, перепис). Зв'язки її з ін. мовами остаточно не встановлено. Ряд дослідників відзначає, що типологічно й матеріально Н. м. близька до алтайських мов. Н. м. є мовою аглютинативно-синтетичного типу. Іменник має категорії відмінка, числа й присвійності. Прикметника як окремої частини мови немає. У Н. м. розрізняють три основні діалекти: східно-сахалінський, північно сахалінський та амурський. Писемність 1931— 53 — на лат. графічній основі, з 1953 — на основі рос. алфавіту. В усній народній поетичній творчості нівхів відбито їхні найдавніші уявлення про будову Всесвіту, про природу, відображено життя народу. Писемна літерах у-р а зародилася за Рад. влади. Написано п'єси, публіцистичні твори (збірки "Тайга й тундра", 1928—33; "Про наше життя", 1929). Найвизначніший представник нівхської л-ри — В. М. Сангі. У своїх творах він зображує істор. минуле нівхів, їхній побут, становлення їх як соціалістичної народності. Опублікував "Нівхські легенди" (1961), "Легенди Ихміфа" (1967) тощо.

Літ.: Панфилов В. 3. Грамматика нивхского языка, ч. 1—2. М.—Л., 1962—65.

В. 3. Панфілов.

 

Схожі за змістом слова та фрази