Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow холо-хрін arrow ХОРВАТІЯ
   

ХОРВАТІЯ

Соціалістична Республіка Хорватія — союзна республіка у складі Югославії (СФРЮ). Розташована в пн.-зх. частині країни, омивається Адріатичним м. Площа 56,5 тис. км2. Населення 4,6 млн. чол. (1982). Столиця — м. Загреб. Найвищий орган держ. влади — сабор X. в складі 3 палат (Віче об'єднаної праці, Громадсько-політ. віче і Віче общин). Урядом республіки є Виконавче віче сабора X.

Рельєф центр. і зх. частин X. гористий (Динарське нагір'я заввишки до 1831 м). На Сх.— погорбована рівнина. Клімат помірно континентальний, на узбережжі — середземноморський. Гол. ріки — Сава і Драва. Поширені мішані ліси, вздовж узбережжя — середземноморська рослинність. Осн. населення X.— хорвати. Пересічна густота нас.— 81 чол. на 1 км2 (1982). Найбільші міста: Загреб, Сплит, Рієка. Тер. X. заселена з раннього палеоліту, з 6—7 ст.— слов'ян. племенами. В 9 ст. виникла хорватська д-ва, в якій розвивалися феод. відносини. Згідно з угор.-хорватською унією 1102 X. перейшла під владу угор. королів, зберігши внутр. самоврядування. На кін. 16 ст. Османська імперія захопила більшу частину X. Частина земель залишилася під владою Габсбургів. В кін. 17 — на поч. 18 ст. визволені від тур. панування землі ввійшли до складу Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). В кінці 18 — на поч. 19 ст. в умовах розкладу феодалізму і розвитку капіталістичних відносин посилився процес формування хорватської нації. Виник громад.-політ. та культур. рух — хорватське Відродження (див. Ілліризм). Під впливом революції 1848—49 в Австрії в X. посилились антигабсбурзькі виступи, класова боротьба. У кін. 19 ст. в X. зародився робітн. рух. У 1894 засновано С.-д. партію X. і Славонії. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) X. ввійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 — Королівство Югославія). В серпні 1939 внаслідок угоди між серб. і хорватською буржуазією X. одержала автономію. В квітні 1941 на окупованій фашистами території було проголошено маріонеткову "Незалежну д-ву X.". Під керівництвом Компартії Югославії населення X. боролося проти окупантів та їхніх поплічників (усташів). До 15. V 1945 тер. X. було повністю визволено югосл. армією від окупантів. В листопаді 1945 X. ввійшла до складу Федеративної Нар. Республіки Югославії. З 1963 X.— соціалістична республіка (СРХ) в складі СФРЮ. X.— важливий гірничодобувний, маш.-буд. та нафтопереробний район Югославії. За видобутком кам. вугілля (у Раші), нафти і газу, бокситів і цем. сировини (в примор. районах), солі (з мор. води), по виробн. верстатів, електротех. виробів, мор. суден, цементу і взуття республіка посідає провідне місце в країні. З галузей машинобудування розвинуті паровозо- та вагонобудування, виробн. енергосилового устаткування та ін. Підприємства нафтохім. пром-сті виробляють пластмаси, фарм. препарати тощо. Значна металург. пром-сть. Цем., деревообр., шкіряно-взут., текст. і харч. підприємства. Більша частина електроенергії виробляється на ГЕС. Осн. пром. центри: Загреб, Славонський Брод, Сплит. В с. г. переважає землеробство. Вирощують пшеницю, кукурудзу, картоплю, цукр. буряки, соняшник, льон, коноплі, кормові культури. Садівництво (переважно яблука й сливи) та виноградарство. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець та коней. Лісозаготівлі. На узбережжі — рибальство. Гол. мор. порти — Рієка (найбільший у країні), Сплит. Численні курорти. Туризм.

Система народної освіти в X. побудована відповідно до заг. закону про освіту Югославії й реформи, проведеної в країні у 70-х рр. У 1979/80 навч. р. у X. налічувалося 2,9 тис. основних 8-річних шкіл (505,8 тис. учнів); 674 заг. серед. школи (360,51 тис. учнів), 209 шкіл цілеспрямованої освіти (87,1 тис. учнів). В республіці функціонувало 15 гімназій, серед. і нижчих профес. шкіл, ще не охоплених реформою (1390 учнів), 43 т. з. додаткові школи, що діють на основі 8-річних шкіл і дають робітничу кваліфікацію (9697 учнів); 46 осн. шкіл для дорослих (5343 учні), в серед. школах для дорослих — 13 936 учнів. У X. діють 29 напіввищих (113 тис. студентів) і 52 вищі навчальні заклади, серед них один з найбільших вузів Югославії — Загребський університет (засн. 1669; 1983/84 навч. р.— 40,9 тис. студентів), при якому працює ряд н.-д. установ й ін-тів. Ун-ти є в Рієці (засн. 1973; 1983/84 навч. р.— 13,3 тис. студентів), Сплиті (засн. 1974; 1983/84 навч. р.— 11,7 тис. студентів). Крім того, в Загребі містяться академії красних мистецтв (засн. 1907), прикладних мистецтв і ремесел; театру, кіно й телебачення; у Рієці — мор. школа. У Загребі працюють Югослов'янська академія наук і мистецтв (засн. 1867), у складі якої 14 н.-д. ін-тів, а також ін-ти архітектури й міського планування (засн. 1952), по вивченню фольклору (засн. 1948), мед. досліджень (засн. 1947), охорони природи (засн. 1961), охорони істор. і культур. пам'яток (засн. 1910), гідрометеорології (засн. 1947), 14 наук. асоціацій: фіз., фармацевтична, Геогр. т-во, Матиця хорватська (див. Матиці) та ін.; у Сплиті — ін-ти океанології й рибальства (засн. 1930) та охорони й вивчення істор. пам'яток Далмації (засн. 1854). Найбільші б-ки: Нац. та університетська (засн. на поч. 17 ст.), Югослов'янської академії наук і мистецтв (засн. 1868) та ін., Держ. архів з 6-кою (засн. 1643), усі — в Загребі; наук. 6-ки: в Рієці (засн. 1627), Задарі (засн. 1850), у Дубровнику (засн. 1936), Міська в Сплиті (засн. 1903), Міська у Вараждині (засн. 1838) та ін. Більшість музеїв — у Загребі: Міська галерея (засн. 1961), Археологічний музей (засн. 1846), Етнографічний (засн. 1919), Геолого-палеонтологічний (засн. 1846), Шкільно-пед. музей X. (засн. 1901), Народної революції (засн. 1945), Музей історії X. (засн. 1846), Зоологічний (засн. 1846), Галерея Штросмайєра (засн. 1884), колекція скульптури й фресок (засн. 1937) та ін.; у Сплиті містяться Археологічний (засн. 1820), Етнографічний (засн. 1910), Природничонауковий (засн. 1824) музеї, Галерея І. Мештровича (засн. 1952) та ін.; у Дубровнику — Церковний музей (зібрання портретів та ікон, засн. 1953); у Рієці — Музей сучас. мистецтва (засн. 1948), Природничий (засн. 1946). Поряд з загребським виданням газ. "Борба" в X. виходять газети "В'єсник" ("Вісник") та "В'єсник у срієду" ("Вісник на середу") сербохорв. мовою — органи Соціалістичного трудового народу X., журн. "Републіка" ("Республіка") та ін. Респ. радіомовлення й телебачення.

Перша мовна і юридична пам'ятка з елементами народної хорватської мови— "Башчанська плита" (близько 1100). Формуванню худож. л-ри сприяла усна нар. творчість, зокрема героїчний хорват. епос. Складова частина хорват. письменства 15—18 ст.— л-ра Дуб-ровника (див. Дубровницька республіка) та Далмації, що розвивалася під впливом гуманізму й італ. ренесансної поезії. В 15—16 ст. на зміну латиномовним авторам І. Чесмицькому, Ю. Шижгоричу, Я. Буцичу та ін. приходять поети, які звертаються до рідної мови,— М. Марулич, Ш. Менчетич, Дж. Држич, Г. Луцич, П. Гекторович, H. Ветранович Чавчич, М. Држич. Видатною постаттю л-ри 17 ст. є I. Гундулич — автор епічної поеми "Осман" (вид. 1826), що оспівує єдність слов'ян у боротьбі проти турків, зокрема спільні дії польс. війська і укр. козаків у битві під Хотином. У 17—18 ст. писали також Дж. Палмотич, Ю. Крижанич, Н. і П. Зринські та ін. Для періоду хорват. нац. Відродження (кін. 18 — серед. 19 ст.) характерна просвітительська л-ра (М. А. Релькович, Т. Брезовачкі), а згодом — л-ра романтизму, представниками якого були Л. Гай, Д. Деметер, Станко Враз — видатні діячі патріотичної течії ілліризму. Філос. та історико-патріотичну тематику розробляли поети П. Прерадович, І. Мажуранич. Представником реалізму 80-х рр. 19 ст. був поет, прозаїк і критик А. Шеноа. Прозаїки К. Ш. Джальський, Й. Козараць, В. Новак, Я. Лесковар, Й. Косор, В. Цар-Емин, поети А. Харамбашич, С. С. Краньчевич викривали несправедливість бурж. устрою, оспівували людину праці, ідеї нац.-визвольної боротьби. Помітну роль у розвитку літ. процесу кін. 19 — поч. 20 ст. відіграла худож. течія "хорватський модерн", що виникла з руху протесту проти бурж. ладу. До течії належали письменники різних ідейно-худож. тенденцій (М. Дежман, В. Видрич, Д. Шимунович, М. Мар'янович та ін.). Широкого профілю літераторами були В. Назор і А. Г. Матош. Після 1918 активізувався літ. процес та загострилася ідейна боротьба між різними художніми течіями. Центральною постаттю л-ри в період між 1-ю та 2-ю світовими війнами був засновник відомих революц. традиціями журналів "Пламен" і "Книжевна република", поет, прозаїк, драматург М. Крлелса.

Важлива роль у 30-х рр. належала прогресивній літературній течії "соціальний реалізм", представниками якої були переважно літератори-комуністи та близькі до робітн. руху А. Цесарець, С. Галогажа, X. Кикич, Н. Симич та ін., з марксист. позицій в літ. критиці виступили О. Кершовані, О. Приця. Провідним жанром періоду Нар.-визвольної війни в Югославії 1941—45 проти нім.-фашист. окупації була патріотична, революц. поезія (В. Назор, І. Г. Ковачич, Г. Витез, Ю. Каш-телан, М. Франичевич, В. Попович, Ю. Франичевич-Плочар, Ж. Єличич).

Тема визвольної боротьби і революції є провідною і в післявоєнний час у їхніх творах, а також у прозаїків 1. Дончевича, В. Кале-ба, М. Ножинича, Й. Хорвата, М. Божича та ін. Будівництву нового життя присвячено поезії М. Франичевича та Весни Парун. У 60—70-х рр. в умовах захоплення сюрреалістичними, неоекспресіоністичними та деякими ін. тенденціями загальногуманістичним звучанням виділяється творчість

0. Шольця, Н. Миличевича, 3. Голоба, С. Михалича, М. Слави-чека, Т. Сабляка, Н. Петрака, Ж. Сабола, Л. Цар-Матутинович та ін.

Широке коло проблем і різноманітні літературно-худож. тенденції характерні для післявоєнної прози — від реалістичного осмислення буття (В. Десниця, Н. Симич, Р. Маринкович, В. Єлич, С. Новак) до забарвлених часом суб'єктивізмом худож. досліджень різних соціальних і морально-етичних питань (Н. Їдризович, К. Шполяр, І. Сламниг, Ч. Приця та ін.). Соціально значимим худож. дослідженням є останній твір М. Крлежі — роман-епопея "Прапори". Широко відома драм. творчість П. Будака, ї. Раоса, Ф. Хаджича, Д. Роксандича. В галузі критики й літературознавства створені А. Барацем, Й. Торбариною,

1. Хергешичем традиції продовжують І. Франгеш, А. Флакер, М. Ваупотич, М. Шинель, В. Павлетич, П. Матвеєвич, Т. Ладан, Б. Донат, І. Мандич.

Біля джерел українознавства, і зокрема шевченкознавства, стояли такі літератори і вчені, як А. Шеноа, Ф. Рачкі, С. С. Краньчевич. їхні традиції продовжували М. Петанек, П. Гргець, Ф. Бучар,. А. Г. Матош, І. Козарчанин, після 2-ї світової війни — Й. Бадалич, А. Флакер.

З перекладами творів укр. л-ри виступають А. Менаць, яка є й упорядником (у співавт.) "Українсько-хорватського або сербського словника" (1979), Ф. Гажі. На Україні серед перекладачів і популяризаторів хорват. письменства — М. Рильський, С. Панько, І. Ющук, Д. Павличко, Р. Лубківський, 3. Гончарук, Ю. Чикирисов, А. Лисенко, В. Гримич. На території X. збереглися залишки укріплених поселень, руїни численних античних, гол. чин. рим., міст на узбережжі Адріатичного м. (Салона, поблизу сучас. Солина), пам'ятки давньо-рим. архітектури (храм Августа в Пулі, 1 ст. н. е.; палац Діоклетіа-на в Сплиті, бл. 300 н. е.). У 5—6 ст. споруджували християнські базиліки, оздоблені мозаїкою (в Поречі, Салоні та ін. містах), у кін. 9 — на поч. 12 ст.— кам. церкви, різні за формами, з рисами візант. і центральноєвроп. архітектури та ін., а також князівські палаци (в Біячах поблизу Сплита). В кін. 12 ст. поширився романський стиль (церква св. Кршевана, 1175, та ін. в Задарі), в 13 ст.— готика (культові будівлі в Загребі). В 15—16 ст. зростали міста, споруджувалися кам. укріплення. Цей період характеризувався переходом від готики до Відродження (собор у Шибенику, 1431—1505, арх. Юрай Далматинець, Никола Флорентинець та ін.; княжий двір в Дубровнику, 2-а пол. 15 ст.). В 17—18 ст. поширився стиль барокко (палаци Оршич-Раухов у Загребі, Пата-тичів у Вараждині). На поч. 19 ст. з'явилися будівлі у стилі класицизму (палаци арх. Б. Фелбінгера у Загребі). У 2-й пол. 19 ст. споруджено ряд громад. будівель у дусі неоренесансу та необарокко (Югослов'янська академія наук і мистецтв у Загребі, 1879—80; театри в Загребі, Сплиті, Дубровнику). На поч. 20 ст. тенденції неокласицизму (біржа в Загребі, 1923—27, арх. В. Ковачич) поступово замінилися функціоналізмом (будівлі арх. С. Гомбоша, Д. Іблера га ін. у Загребі та Дубровнику). Після 1945 буд-во було переведено на індустр. основу. Споруджують пром. підприємства, нові житл. райони. Серед су-час. споруд: наук. центр "Руджер Бошкович", 1950—65, арх. К. Острогович; аеропорт, 1965—67, арх. І. Ухлик, обидва — в Загребі; готель "Мар'ян" у Сплиті, 1965, арх. Л. Перкович. В X. знайдено кераміку доби неоліту, від пізніших часів збереглися металеві художні вироби, пам'ятки античної скульптури (статуї, рельєфи), мозаїки. До 6—7 ст. належать твори мистецтва аварів і давніх слов'ян (фібули, сережки тощо). В 13 ст. в скульптурі X. поширився романський стиль (рельєфи майстра Андрія Б увини), з'явилися перші розписи. За часів Дубровницької республіки відбувався перехід від готики до Відродження (скульптурні оздоблення сх. фасаду собору в Шибенику роботи Юрая Далматинця, серед. 15 ст., станковий живопис Н. Божидаревича, М. Хамзича та ін.). В кін. 16 ст. розвинувся вівтарний живопис. В кін. 17 — на поч. 18 ст. поширилися живопис і скульптура в стилі барокко (твори Ф. Бенковича та Б. Бобича, фрески І. Рангера). В 15—18 ст. досягли розквіту різьблення на дереві, худож. ткацтво, обробка металу тощо. На поч. 19 ст. в образотворчому мист. з'явилися світські жанри (портрети та істор. композиції В. Караса). Романтичними рисами позначені твори Ф. Кикереза, В. Буковаця, Ц. Медовича. У творчості живописців М. Кралевича, Й. Рачича, графіка Т. Кризмана були закладені основи хорват. школи живопису 20 ст. На розвиток мистецтва скульптури мала великий вплив творчість І. Мештровича. Його традиції розвинули А. Августинчич та ін. Створення 1918, самостійної д-ви сприяло піднесенню нац. образотворчого мистецтва X. Природу й побут народу відтворювали и художники В. Бецич, Л. Бабич, Й. Мише. Разом з тим у цей час поширилися різні модерністські течії (твори О. Гли-ха та ін.). Одночасно митці угруповання "Земля" намагалися відродити нар. мистецтво (К. Хегедушич). Серед митців-примітивістів виділилися Ф. Мраз, І. Генералич. У 30-х рр. в мистецтві X. склався соціально-критичний напрям (графіки О. Постружник, М. Детоні). Після перемоги в X. нар. влади (1945) в образотворчому мистецтві розвинулися прогресивні нац. художні традиції. Монументальні композиції, що відтворюють героїзм народу, події нар.-визвольної боротьби, створюють скульптори А. Августинч ич, Ф. Кршинич. Історико-патріотичній тематиці присвячені живописні і графічні твори М. Детоні, Ф. Мраза, 3. Приці. Нового розвитку набув живопис примітивістів, для якого характерне самобутнє відображення життя сільс. трударів. До форм абстрактного мистецтва звернулися живописці Е. Муртич, І. Войводич, рисами сюрреалізму позначені твори М. Стан-чича. Розвиваються різні види декор.-ужиткового мистецтва. В Києві 1980 відбулася виставка скульптури Хорватії. Нар. пісні грунтуються на 7-сту-пеневих натуральних ладах, іноді на пентатоніці, їм властиві ладова змінність, синкопи, перемінні розміри. Профес. музика розвивалася з 16 ст. Відомі музиканти 18 ст.— Н. Стьєпан (Спадина), скрипаль і композитор І. М. Ярнович (деякий час жив у Росії) та ін. У 1827 в Загребі було створено муз. т-во "Музикферайн" (згодом — "Хрватські глазбені завод") з муз. школою (засн. 1829, з 1916 — консерваторія) і оркестром, а також Нар. іллірійське хорове т-во (1839). У 1834 збудовано театр (пізніше — Хорват. нац. театр). Перший хорват. нац. муз. спектакль-зингшпіль — "Юран і Соф'я" 1. Кукулевича-Сакцинського з музикою Ливадича (1840); автором перших опер "Кохання і злоба" (1846) та "Порин" (1851, пост. 1897) був В. Лисинський. В 60-х рр. 19 ст. розгорнулася діяльність хорових т-в, утворилися нові об'єднання ("Зора" в Карловаці, "Коло" в Загребі і "Венець" у Вараждині та ін.). Для розвитку хорватської музичної культури велике значення мала діяльність фольклориста Ф. Кухача, диригента і композитора І. Зайця (засновник і керівник оперної трупи Хорват. нац. театру, 1870), диригента Н. Фаллера, композиторів Б. Берси та Й. Хат-зе. Після утворення єдиної держави 1918 сформувалася хорват. нац. композиторська школа. Цьому сприяв розвиток муз. освіти: консерваторія 1920 стала державною (з 1922 — Муз. академія); відкрилися муз. школи в Загребі та ін. містах; утворено муз. колективи і заклади: Загребський струнний квартет (1919), Загребська філармонія (1920), оркестри при "Хрватскі глазбені завод" і при Муз. академії. Серед композиторів 20—30-х рр.— К. Баранович, Я. Готоваць, Й. Славенський, Б. Берса. Під час Нар.-визвольної війни 1941—45 поширилися масові антифашист. пісні І. Тьярдови-ча, Н. Херцигоні, С. Златича, Н. Девчича, С. Бомбарделі, Т. Марковаця. Після 1945 створено хор т-ва "Братство і єдність" у Загребі, "Єдність" у Сплиті, ансамбль нар. пісні і танцю "Ладо" в Загребі та ін. Серед композиторів — І. Брканович, М. Келемен, Б. Папан-допуло, С. Хорват, Р. Радика, Д. Детоні.

Світський театр у X. виник в 16 ст. (аматорські трупи в Дубровни-ку, профес. трупи в містах Далмації). В 17—18 ст. розвинувся шкільний театр. У 1797—1834 у Загребі функціонував перший постійний "Театр Амадея", на сцені якого грали пересувні нім. трупи. В 1834 відкрито "Старий театр" (з 1861 — Національний). В 1896— 98 працювала перша акторська школа. Великий внесок у розвиток хорв. і всього югосл. театру зробив Б. Гавелла, який утверджував реалістичні принципи акторської гри, включив до репертуару нац. п'єси прогрес. спрямування М. Крлежі, І. Цанкара, твори У. Шекспіра, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, М. Горького, Б. Шоу, К. Чапека, Б. Нушича. В X. діють також Драм. театр ім. Б. Гавелли, дитячі і лялькові театри. З 1950 працює Академія театру, музики, кіно і телебачення (Загреб). В 1943 при Югослов'янській академії наук і мистецтв у Загребі створено Ін-т літератури і театру. Див. також ст. Югославія.

В. М. Даниленко (історія), В. 3. Клепиков, Д. П. Мансфельд (освіта, наукові та культурно-освітні заклади), В. Г. Гриліч (література).

хорватія - leksika.com.uaхорватія - leksika.com.uaхорватія - leksika.com.uaхорватія - leksika.com.uaхорватія - leksika.com.uaхорватія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази