Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МОНАРХІЯ
   

МОНАРХІЯ

(грец. — єдиновладдя, від — один, єдиний і — влада) — форма держ. правління (або сама д-ва, в якій панує така форма), при якій верх, влада зосереджена (повністю або частково) в руках одноособового глави д-ви, і, як правило, передається у спадок. Монарх (король, цар, емір, шах, султан і т. д.) користується владою за власним правом, яке не делеговане йому ніякою ін. владою. Він є джерелом права (затверджує закони), стоїть на чолі законод. влади, його ім'ям виконується правосуддя; у міждерж. справах він представляє д-ву. Рабовласн. монархія мала переважно форму деспотії, характеризувалася повним свавіллям влади і безправ'ям підданих (Ассирія, Вавилонія, Давній Рим епохи розпаду рабовласн. ладу). В 13—17 ст. звичайною формою феод, д-ви в більшості країн Європи є станова монархія, при якій поряд з порівняно сильною корал, владою існують станово-представн. збори, які мають дорадчі, фін., а інколи й законод. функції (Генеральні штати у Франції, Кортеси в Іспанії, Земський собор у Росії). В міру розпаду старих феод, станів у 15 ст. в європ. країнах народився абсолютизм — необмежена монархія, де верх, влада цілком і повністю належала імператору (королю, царю і т. д.). Розквіт абсолютизму: в Англії — правління Єлизавети І Тюдор (1558-1603), у Франції - Людовика XIV (1643-1715), в Росії - Петра І (1682-1725) і Катерини II (1762—96). Абс. монархія прагне до макс. політ, централізації. Так, у період консолідації рос. абсолютизму (18 ст.) було ліквідовано укр. політ, та нац.-культур. автономію: 1764 скасовано Гетьманщину, 1775 остаточно зруйновано Запорізьку Січ. У результаті бурж. революцій в Європі виникає конст. (обмежена) монархія, при якій влада глави д-ви (монарха) здійснюється у межах, встановлених конституцією, і обмежена парламентом. У конкр. країнах конст. монархії сформувалися шляхом еволюції абс. монархій.

Конст. монархії поділяються на представницькі, або дуалістичні, і парламентарні. В перших є два центри реальної влади; за монархом, як правило, залишається викон. влада: він має право відхиляти закони, видавати надзв. укази, що мають силу законів тощо. В сучас. дуалістичних монархіях осн. законами передбач, відповідальність уряду як перед парламентом, так і перед монархом, який наділений майже виключним правом розпускати законод. органи влади. Дуалістична монархія вважається перех. формою від абсолютної до парламентарної монархії. В останній монарх здійснює владу через міністрів, відповідальних перед парламентом (класична формула: монарх царює, але не управляє). Його влада не поширюється на сферу зак-ва і значно обмежена в сфері управління. Уряд формується на основі парлам. більшості, несе відповідальність перед парламентом і фактично здійснює управління країною. В сучас. світі існують абс. монархії: Бруней, Катар, Оман і Саудівська Аравія в Азії та Ватикан в Європі. При цьому Ватикан і Саудівська Аравія є теократичними монархіями, тобто такими, де в руках духівництва зосереджена водночас духовна та світська влада. Серед представн. монархій — Бахрейн, Бутан, Йорданія, Кувейт, Малайзія та Непал в Азії, Лесото, Марокко і Свазіленд в Африці й Тонга в Океанії. Ступінь обмеження влади монарха в цих країнах є різним. Напр., Бахрейн і Бутан близькі до абс. монархій. В Європі переважають парламентарні монархії: Бельгія, Великобританія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Нідерланди, Норвегія, Швеція. До цього виду монархій належать також Японія і Таїланд в Азії.

О. К. Дубина.

 

Схожі за змістом слова та фрази