Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПІДЗВІТНІСТЬ ТА ПІДКОНТРОЛЬНІСТЬ
   

ПІДЗВІТНІСТЬ ТА ПІДКОНТРОЛЬНІСТЬ

— відповідні форми орг. відносин між держ. та недерж. органами влади, між органами у системі виконавчої влади, установами, організаціями вищого і нижчого рівнів. Передбачають право одного суб'єкта не тільки перевіряти діяльність іншого, а й впливати на неї шляхом скасування чи зупинення дії його актів. Своїм змістом поняття «підконтрольність» дещо ширше ніж поняття «підзвітність», оскільки перше завжди включає право на обов'язкове одержання від підконтрольних суб'єктів відповід. інформації та звітів. У свою чергу, підзвітність може передбачатись і застосовуватись самостійно й окремо від здійснення усіх функцій контролю. Так, Конституцією України визначені: підконтрольність та підзвітність КМ України Верховній Раді України у межах, передбачених ст. 85, 87 Конституції (ст. 113); підзвітність КМ України Верховній Раді щодо виконання Держ. бюджету України (ст. 97); підконтрольність органів викон. влади у сфері нац. безпеки і оборони Раді нац. безпеки і оборони при Президентові України (ст. 107); підзвітність та підконтрольність голів місц. держ. адміністрацій органам викон. влади вищого рівня (ч. 5 ст. 117), а місц. держ. адміністрацій — радам у частині повноважень, делегованих їм відповід. районними чи обл. радами (ч. 6 ст. 117). Конкр. межі та обсяги підконтрольності й підзвітності, а також особливості їх реалізації містяться в окр. нормат.-прав. актах, які визначають функції і повноваження відповід. держ. та ін. органів, установ, організацій.

Див. також Підпорядкованість.

Літ.: Держ. управління: теорія і практика. К., 1998; Конст. право України. К., 2000.

В. П. Нагребельний.