Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НІКОВСЬКИЙ
   

НІКОВСЬКИЙ

Андрій Васильович [псевдоніми — А Яринович, А. Ганаскович, А Василько; 14(26).Х 1885, с. Малий Буялик Херсон, губ. — 1942, ймовірно, Ленінград] — укр. громад, і держ. діяч. Навч. на природничому, а пізніше на істор.-філол. ф-ті Новорос. ун-ту (Одеса). З 1913 - у Києві: працював у газ. «Рада», журналах «Літературно-науковий вістник» і «Основа». В 1916 служив уповноваженим Комітету Всеросійського союзу міст Пд.-Зх. фронту. Був секретарем Укр. наук, т-ва у Києві. Актив, член Укр. радик. дем. партії і Т-ва укр. поступовців. Обстоював ідею перевлаштування Росії на конст.-дем. засадах, виступав за автономію України. Після падіння рос. самодержавства Н. — провід, діяч Укр. партії соціалістів-федералістів, один із засновників Української Центральної Ради. Був членом Комітету, Малої Ради та Президії УЦР, а з лип. 1917 — товаришем голови УЦР. Брав участь у роботі Комісії по складанню проекту Статуту вищого управління України (Статуту Генерального секретаріату). З проголошенням Української Народної Республіки активний учасник розбу

Ніковський А.В. - leksika.com.ua

дови нац. д-ви і права. Підпис Н. стоїть під постановами УЦР про затвердження Закону про вибори до Українських Установчих Зборів, Закону про відстрочку призову на військ, службу і відкомандирування з військ гр-н УНР та ін. важливими нормат.-прав. актами. Після приходу до влади П. П. Скоропадського очолював опозиц. Український національно-державний союз, згодом перетворений на Український національний союз. У верес. 1918 передав функції голови союзу В. К. Винниченку. Був одним з організаторів антигетьм. повстання. З трав. 1920 — міністр закорд. справ Директорії УНР в уряді В. К. Прокоповича. Перебуваючи в еміграції (м. Тарнув, Польща), очолював комісію з підготовки проекту Конституції УНР. У лист. 1924 повернувся в УСРР, працював у ВУАН. Заарешт. 21.VIІ 1929 у т. з. справі «Спілки визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Звільнений з ув'язнення у квіт. 1940. За деякими свідченнями, Н. помер у блокад. Ленінграді.

Літ.: Версткж В., Осташко Т. Діячі Укр. Центр. Ради. К., 1998; Никанорова О. Ніковський. «Уряд, кур'єр», 2000, 24 черв.

І. В. Музика, І. Б. Усенко.