Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow севе-семе arrow СЕКТАНТСТВО
   

СЕКТАНТСТВО

в робітничому русі — антимарксистський різновид "лівого" опортунізму, тенденція в робітн. русі, що полягає у відриві та ізоляції робітн. орг-цій і партій від широких мас. Характерні риси С.— невміння і небажання своєчасно міняти лозунги і тактику залежно від змін політ. обстановки, негативне ставлення до тактики єдиного фронту, недооцінка роботи в пег. орг-ціях — реформістських профспілках, бурж. парламентах тощо, недовіра до безпарт. робітників, заперечення будь-яких компромісів. Яскравими проявами С. є догматизм, начотництво, заперечення творчого розвитку марксизму-ленінізму. С. завжди завдавало великої шкоди робітн. рухові, вело до розколу лав пролетаріату, ослаблювало зв'язок революц. партій з масами. Поряд з ревізіонізмом С. становить небезпеку для єдності міжнар. комуністичного руху. С. в робітн. русі виникло в 1-й пол. 19 ст. і було пов'язане з різноманітними течіями утопічного соціалізму. Вирішальну роль у подоланні цих форм С. відіграв Інтернаціонал 1-й. Його Ген. рада вела непримиренну боротьбу проти різноманітних антипролет. сект і течій: прудонізму, лассальянства, анархізму, бакунізму. В результаті цієї боротьби в міжнар. робітн. русі утвердився марксизм. Успішну боротьбу проти С. вів Інтернаціонал 2-й у перший період свого існування, коли діяльність його (до 1895) спрямовував Ф. Енгельс. Однак наприкінці 19 ст. в соціалістичному русі з'явилися нові різновиди С, пов'язані з доктринерським спотворенням марксизму, посиленням реформістсько-опортуністичних тенденцій у 2-му Інтернаціоналі і його секціях. Ф. Енгельс піддав різкій критиці прояви С. в діяльності ряду партій і орг-цій у Європі і США. В рос. с.-д. русі постійну боротьбу проти С. (одзовістів, ультиматистів та ін.) вів В. 1. Ленін. Після Великої Жовтн. соціалістичної революції 1917 в обстановці піднесення міжнар. робітн. руху і створення в багатьох країнах молодих комуністичних партій у них виникли сектантські течії. В більшовицькій партії носіями С. були "ліві комуністи" і троцькісти. Найбільшу небезпеку становив троцькізм, який намагався ревізувати ген. лінію міжнар. комуністичного руху. В праці "Дитяча хвороба "лівизни в комунізмі" В. І. Ленін викрив хибність і неспроможність тактики "лівих" доктринерів (перебільшений "революціонаризм", відкидання компромісів, відмова від роботи в реформістських профспілках, від участі в парламентській діяльності). Він підкреслював, що "революційний клас для здійснення свого завдання повинен уміти оволодіти всіма, без найменшого винятку, формами або сторонами суспільної діяльності..., повинен бути готовий до найбільш швидкої і несподіваної зміни однієї форми іншою" (Повне зібр. тв., т. 41, с. 76). Велику допомогу молодим компартіям у подоланні лівосектантських помилок надав Комуністичний Інтернаціонал. Широку платформу єдності робітн. класу і всіх демократичних сил накреслив VII конгрес Комінтерну, що висунув програму народного фронту, боротьби проти фашизму і війни. Зміцненню авторитету компартій і подоланню ними сектантських тенденцій сприяла участь комуністів в організації і керівництві антифашист. Рухом Опору під час 2-ї світової війни. Після розгрому при вирішальній ролі СРСР фашизму міжнар. обстановка змінилася на користь сил миру і прогресу. В ряді країн Європи і Азії відбулися народно-демократичні революції, що переросли в соціалістичні. У світовий революц. рух влилися багатомільйонні непролет. маси. Цей процес супроводився новими проявами С, зумовленими, з одного боку, політ. недосвідченістю значної частини непролет. мас, з другого,— впливом певною мірою дрібнобурж. революціонаризму і націоналізму. В 50-х рр. було ідейно й організаційно розгромлено ревізіоністські угруповання в ряді компартій Європи. В кінці 50-х — на поч. 60-х рр. з позицій "лівого" опортунізму й націоналізму проти генеральної лінії міжнародного комуністичного руху виступив маоїзм. Сектантські тенденції у вигляді різноманітних неотрсцькістсь-ких, анархістських та ын. ультралівих рухів виявилися в 60—70-х рр. у ряді компартій Латин. Америки і Зх. Європи. Марксистсько-ленінські партії ведуть рішучу боротьбу проти проявів С. В документах Нар ади представників комуністичних і робітничих партій соціалістичних країн 1957, нарад комуністичних і робітн. партій 1960 і 1969 відзначено необхідність боротися проти право- і лівоопортуністичних спотворень революц. вчення, проти ревізіонізму, догматизму і С, відзначено, що найвищим обов'язком пролет. партій є зміцнення єдності міжнар. комуністичного і робітн. руху на основі марксизму-ленінізму.

Літ. див. до ст. Анархізм, Анархо-синдикалізм, Ревізіонізм, Троцькізм.

А. В. Кудрицький.

 

Схожі за змістом слова та фрази