Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КНЯЗЬ
   

КНЯЗЬ

— 1) У додержавний період у слов'янських і деяких ін. народів — вождь, воєначальник племені або союзу племен, який обирався з представників знаті. В період раннього феодалізму К. — глава д-ви, правитель князівства. 2) В Київській Русі — її верх, правитель. Мав титул великого князя. Впродовж історії Київ. Русі в обсязі влади К. відбулися суттєві зміни. Великі київські К., починаючи з Володимира Великого, багато уваги приділяли буд-ву укріплень, організації сторожової служби, встановленню відносин з ін. д-вами, буд-ву шляхів, мостів, охороні торг, шляхів. У 11 —12 ст. посилилася законод. функція К. Після запровадження християнства на К. покладався обов'язок сприяти поширенню цієї релігії та матеріально забезпечувати духівництво. З розпадом Київ. Русі в різних князівствах влада К. зазнала певних деформацій. Так, у Галицько-Волинському князівстві вона була істотно обмежена згуртованим і сильним боярством, особливо галицьким. У період феод, роздробленості удільні К. очолювали фактично самост. князівства. В кін. 14 — 2-й третині 15 ст. удільні К. в Україні поступово втратили політ, владу, стали васалами Великого князівства Литовського і перетворилися на феодалів-земле-власників.

У Пн.-Сх. Русі К. іменували за назвою князівства: володимирські, тверські, рязанські тощо. За часів Івана Калити (з 1328) титул великого закріпився за моск. К. У 1485 після приєднання Твері Іван III прийняв титул великого К. «всея Руси». 1547 великий К. моск. Іван IV прийняв титул царя. За кол. удільними К. було збережено їх титул як спадковий. До 18 ст. у Росії княжий титул був виключно родовим. К. були Рюриковичі (Одоєвські, Горчакови, Дол-горукі та ін.) і Гедиміновичі (Хованські, Голі-цини, Куракіни, Трубецькі та ін.). Титул К. у Росії отримували також представники правлячої верхівки татар і кабардинців, які влилися до складу рос. феод, знаті. З 250 облікованих княжих родин Рос. імперії 56 % були грузинськими. З поч. 18 ст. у Росії поряд зі спадковим з'являється і титул К., жалуваний імператором вищим сановникам за особисті заслуги. Першим жалуваним К. був О. Д. Меншиков. У Росії члени імп. родини отримували титул великих К. від народження. Титул К. разом з ін. под. титулами і званнями був скасований декретом рад. влади «Про знищення станів і громадянських чинів» від 10(23).XI 1917.

У середньовіч. Німеччині К.— представник вищої правлячої аристократії, яка мала особливі привілеї. К. утворювали окр. стан (безпосередніх держателів корони). Титул К. і багато княжих привілеїв зберігались у Німеччині і в 19 ст.

У роман, країнах титулу К. відповідав титул принца.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази