Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРАВОТВОРЧІСТЬ
   

ПРАВОТВОРЧІСТЬ

— напрям діяльності держави, пов'язаний з офіц. закріпленням норм права шляхом формування приписів, їх зміни, доповнення та скасування. П. спрямована на створення та вдосконалення єдиної, внутрішньо узгодженої системи норм, що регулюють сусп. відносини. Юрид. характер П. визначається процесом надання прав, нормам загальнообов'язкового характеру. Соціальне призначення П. — встановлення еталонів і стандартів поведінки, що відповідають інтересам сусп-ва та д-ви. П. — особливий різновид юрид. діяльності, якій властиві такі ознаки: вона здійснюється уповноваженими органами д-ви і в межах законодавчого процесу; її результатом є прийняття нормативно-правового акта; має організований характер та мету; охороняється та гарантується д-вою. П. виконує ряд функцій: регулювання сусп. відносин; оновлення прав, норм; ліквідація колізій у праві; впорядкування нормат.-прав. мат-лу. Процес П. передбачає дотримання таких вимог: відповідність розвитку сусп. відносин; врахування досвіду та існуючих традицій, рівня прав, культури населення; домінування прав, доктрини; додержання правил законод. техніки, вимог нормат. модельності; збереження лінійних зв'язків між прав, приписами в межах нормат. акта. Осн. принципи П.: законність, науковість, демократизм, збереження нац. самобутності, зв'язок з практикою, професіоналізм, гуманізм.

Стадіями процесу П. є: виявлення потреб у правовому регулюванні та наявності об'єктив, умов створення припису, формування юрид. мотиву; прийняття рішення про підготовку проекту акта, поперед, розгляд проекту, його обговорення та доопрацювання; прийняття проекту акта, його підписання та оприлюднення. Найпоширенішими різновидами П. за суб'єктами є: П. д-ви, що здійснюється компет. владними структурами; безпосередня П. народу, що реалізується гр-нами в рамках референдуму; делегована П., змістом якої є прийняття нормат.-прав. акта недерж. органом за дорученням д-ви; санкціонована П., що передбачає прийняття акта недерж. органом з наступним його затвердженням відповід. держ. органом. П. тісно пов'язана із законотворчістю. Остання, проте, є вужчим поняттям, оскільки стосується прийняття лише законів, а П. охоплюється процес прийняття як законів, так і ін. нормат.-прав. актів.

Літ.: Теория юрид. процесса. X., 1985; Заг. теорія д-ви і права. К., 1997; Медведчук В. Від систем, правотворчості до систематизації нац. зак-ва. «Юрид. вісник України», 1999, № 42; Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. К., 2001.

С. В. Бобровник, В. Є. Щебельський.

 

Схожі за змістом слова та фрази