Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМЕЛЬНІ РЕФОРМИ П.П. СКОРОПАДСЬКОГО
   

ЗЕМЕЛЬНІ РЕФОРМИ П.П. СКОРОПАДСЬКОГО

— низка заходів щодо землеволодіння і землекористування, проведених у квітні — грудні 1918 та спрямованих на скасування загальнонародної і відновлення приватної власності на зем. ресурси України. Гетьман поділяв селян на дві категорії: великих землевласників та середніх і дрібних. До перших належали ті, хто мав понад 5 десятин землі, до других - ті, хто мав менше 5 десятин. Найоптимальнішим вважалося володіння однією особою або сім'єю ділянкою площею у 25 десятин. Свого часу УЦР визначила норму у ЗО десятин. Таким чином, за критеріями Укр. Д-ви переважна більшість селян були великими власниками. Саме ж землеволодіння відроджувалося майже у всіх тих формах, що існували за часів Рос. імперії і могло бути приватним, надільним, державним, церковним, монастирським, заводським, фабричним тощо. Проведення зем. реформи гетьман вважав своїм найголовнішим завданням. З метою її здійснення він збирався створити особливу нараду для підготовки агр. заходів. В основу реформи клалися такі принципи: 1) цілковиту відповідальність за неї бере на себе уряд; 2) за рахунок державних, церковних і частини приват, земель з повним відшкодуванням за них створюється держ. зем. фонд; 3) продаж ділянок малозем. селянам і козакам; 4) створення дрібних, але економічно міцних господарств; 5) забезпечення ефективної роботи цукрової промисловості як гол. джерела багатства України; 6) докорінне поліпшення справи дрібного сільськогосп. кредиту. Відповідно до цих принципів 14.VI 1918 було ухвалено закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями. Право продажу надавалося кожному власникові сільськогосп. та лісових маєтностей у повітах без будь-яких обмежень. Куплені або прийняті у дар зем. ділянки не повинні були перевищувати 25 десятин. Якщо ж власниками ділянок ставали зем. т-ва, то розмір цих ділянок обмежувався заг. площею у розрахунку не більш як 25 десятин на кожного члена т-ва. При цьому протягом двох років т-во зобов'язувалося розмежувати куплену землю на відрубні ділянки між своїми членами. Передбачалося, що коли таке розмежування не відбудеться, то його проведуть відповідні повітові зем. комісії. Причому рішення комісій з цього питання вважались остаточними, оскарженню не підлягали. Отже, колективне господарювання на селі передбачалося ліквідувати. Щодо лісових площ, то їх можна було набувати за такими самими нормами (25 десятин на фіз. чи юрид. особу), але щоразу лише з окр. дозволу міністра зем. справ. Останній міг вирішувати питання і про надання можливості при купівлі перевищувати встановлені норми, якщо це було викликано громад., пром. або ін. культурно-госп. потребами, обгрунтованими письмово. Протягом року покупець був зобов'язаний здійснити зазначені в обгрунтуванні цілі. Водночас він мав відшкодувати всі борги та ін. виплати за претензіями іпотеч. банків і приват, осіб відповідно до розмірів отриманої ділянки. Без обмеження розміру можна було купувати маєтності, які продавалися з прилюдних торгів у разі примус, стягування іпотеч. та приват, боргів. Про такі торги банки, судові та ін. установи повинні були повідомляти відповідну повітову зем. комісію, яка мала право їх опротестування. У разі висловлення протесту торги припинялися, і їх доля вирішувалася в окружному суді. При порушенні встановлених норм купівлі землі її надлишки (понад 25 десятин) за рішенням суду переходили до казни. Нагляд за виконанням закону доручався пов. і губ. зем. комісіям. Залишались у силі встановлені раніше права спадкування зем. маєтностей як за законом, так і за заповітом. Новому акту зворотня сила не надавалася: купчі і дарчі записи, складені до 18(3).XII 1917, підлягали затвердженню без застосування встановлених законом норм. Наприкінці серпня уряд дозволив продавати маєтки навіть тоді, коли вони були здані в оренду. Орендний договір після затвердження акта про продаж втрачав силу. За орендарем зберігалося право на врожай і на повернення орендних виплат, внесених ним наперед. У лист. 1918 гетьман затвердив законопроект, який передбачав, що зем. ділянки понад 200 десятин будуть скуповуватися д-вою і через Держзембанк розподілятися між малоземельними, виходячи з тієї ж норми у 25 десятин на одне г-во. Але всі заходи щодо землеволодіння та землекористування, повернення права на врожай 1918, заміна зем. к-тів зем. і зем.-ліквідаційними комісіями тощо не дали бажаних результатів. Див. також Земельні комісії 1918.

Літ.: Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. К. - Філадельфія, 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази