(грец.— закон) — поняття, що виникло в епоху античності й застосовувалося для позначення орг. принципу життєдіяльності грец. полісу. Суть його полягала в тому, що положення, яке первісно постулювалося як закон, з часом повинно було вкорінитися у традиції, набуваючи таким чином ознак вищого порядку — Н. У шир. значенні поняття вживається у наш час стосовно до звичаїв різних народів. У теорії д-ви і права Н. розглядається як явище, протилежне сваволі й насиллю. У філософії права Н. означає здатність права забезпечувати функціонування базових цінностей цивілізації, культури і люд. життя.
В. П. Горбатенко.
|
