Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОКРОВСЬКИЙ
   

ПОКРОВСЬКИЙ

Йосип Олексійович [5(17).ІХ 1868, с. Пустогород, тепер Глухівського р-ну Сум. обл. — 14.IV 1920, Москва] — укр. і рос. правознавець. Закін. 1886 Колегію П. Галагана в Києві, 1890 — юрид. ф-т Київ, ун-ту. Особливий вплив на майб. ученого справив професор рим. права Л. Н. Казанцев. Під його керівництвом П. почав займатися н.-д. діяльністю. Випускна робота П. «Locatio conductio opens у римському та сучасному цивільному праві» удостоєна золотої медалі й премії ім. М. І. Пирогова. П. був залишений на кафедрі рим. права для підготовки до професор, звання. У 1891—92 П. — слухач Ін-ту рим. права при Берл. ун-ті. Повернувшись з Німеччини, працював приват-доцентом рим. права Юрївського (тепер — Тартуський) ун-ту. 1898 перевівся до Київ, ун-ту, де того ж року захистив магістер. дис. з проблем рим. права і займав посаду екстраординар. професора, очолював кафедру історії рим. права. Згодом переїхав до Петербурга, де захистив докт. дисертацію «Право і факт у римському праві. Частина 2. Генезис преторського права» (1902) і став професором Петерб. ун-ту (1903). Читав також лекції з римського права в Олександрівському ліцеї та на Вищих жіночих курсах. 1910 П. обрано деканом юрид. ф-ту Петерб. ун-ту. Однак у зв'язку з репресіями щодо демократично налаштованої професури він у липні 1912 подав у відставку. Відмовився від запропонованої м-вом освіти посади ординарного професора юрид. ф-ту Харків, ун-ту. З 1913 П. — у Москві: ординар, професор Комерц. ін-ту. Займався наук, діяльністю, опубл. ряд брошур політ.-прав. характеру. Після Жовт. революції 1917 П. викладав рим. право на юрид. ф-ті Моск. ун-ту та в Ін-ті нар. г-ва. Як цивіліст і фахівець з рим. права П. залишив помітний слід в юрид. науці. Головною книгою П. стала праця «Основні проблеми цивільного права» (1917, 1998). Центр, проблемою цив. права П. вважав проблему «цивільне право і людина». Вчений виступав проти спроб порушити гармонію між сучасним йому цивільним правом і рим. правом. Він звертав увагу на те, що будь-яка норма права підлягає оцінці на відповідність вимогам справедливості. Право людини на гідне існування є однією з вирішальних ознак прав, д-ви і природ, права. Це право, на думку П., має захищатися д-вою і сусп-вом. Учений написав низку ін. праць, які витримали випробування часом: «Право і факт у римському праві» (ч. 1—2, 1898—1902), «Цивільний суд і закон. Проблема їх взаємовідносин» (1905), «Право на існування» (1906), «Історія римського права» (1913, 1915, 1917, 1918, 1924), «Держава і людство» (1919).

Літ.: Нерсесянц В. С. Философия права. М., 1997; Маковский А. Л. Выпавшее звено.

В кн.: Покровский И. А. Осн. проблемы гражд. права. М., 1998.

О. М. Мироненко, Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази