Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ш arrow ШАХРАЙСТВО
   

ШАХРАЙСТВО

(польс. — крутійство, від нім. — спекулювати, гендлювати, з давньоєвр. — займатися ремеслом мандрівного торговця) — злочин проти власності, який полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Відповідальність за Ш. передбачена ст. 190 КК України.

Особливістю предмета Ш. як злочину проти власності є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Об'єктивна сторона Ш. полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Внаслідок шахрайських дій потерпілий — власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майн. благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками Ш., якими воно відрізняється від викрадення майна та ін. злочинів проти власності.

За ознакою безпосеред. участі потерпілого у процесі незакон, вилучення майна Ш. схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при Ш. він переконаний у тому, що розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтер есам. Добровільність при Ш. має уявний характер, оскільки зумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фіз. чи псих, вадами або ін. обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин — розглядатися як недійсна угода. Способами вчинення Ш. є обман і зловживання довірою. Ці способи застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов'язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою, ознакою об'єктив, сторони Ш. є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення ін. цілей [напр., з метою створення умов для наст, заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у відповідне приміщення тощо)] і безпосередньо не зумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом Ш. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або ін. злочин проти власності.

За способом вчинення (обман або зловживання довірою) Ш. має велику схожість із заподіянням майн. шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст. 192 КК. Різняться ці злочини між собою переважно тим, що у разі Ш. має місце вилучення майна із фонду власника або ін. володільця, внаслідок чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст. 192, винний отримує майн. вигоду шляхом використання майна, яке лише могло ще перейти у власність тієї чи ін. особи. В останньому випадку має місце т. з. непередача належного. Ш. вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Суб'єктом Ш. є осудна фіз. особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона Ш. характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є Ш.: 1) вчинене повторно або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; 2) вчинене у великих розмірах або шляхом незакон, операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; 3) вчинене в особливо великих розмірах або організ. групою (ст. 190).

Залежно від обставин вчинення Ш. карається штрафом до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів гр-н, або випр. роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 12 років і конфіскацією майна. Крім ст. 190, якою встановлено відповідальність за Ш. як злочин проти власності, низкою статей Ш. визначено як спец, склад злочину чи спосіб вчинення ін. злочинів: у сфері госп. діяльності (ст. 222); проти громад, безпеки (ст. 262); у сфері обігу наркот. засобів, психотроп, речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 308, 312, 313); проти авторитету органів держ. влади, місц. самоврядування та об'єднань гр-н (ст. 357); у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж (ст. 362); у військовій сфері (СТ. 410 КК).

М. І. Мельник.

 

Схожі за змістом слова та фрази