Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНСЕРВАТИЗМ
   

КОНСЕРВАТИЗМ

(франц. conservatisme, від лат. conservare — зберігати, охороняти) — соці-ально-політ. течія, спрямована на збереження істор. традицій, форм і принципів сусп. та політ, устрою, а також на протидію інноваціям і перетворенням у сусп-ві та д-ві. К. представлений політ, партіями, рухами, течіями тощо. Класичний К. виник як реакція на перетворення Великої французької революції. Термін «консерватизм» увів у наук, обіг 1815 франц. політ, діяч і письменник Ф. Р. де Шатобріан, засновник журн. «Консерватор». Осн. положення К. сформульовані у працях Е. Берка, Ж. де Местра, Л. де Бональда. Відправним пунктом народження К. вважається вихід друком 1790 праці Е. Берка «Роздуми про революцію у Франції». Світогляд К грунтується на переконанні у слабкості й вразливості людини, її гріховній сутності, обмеженості розуму. Будь-які перетворення — це насильство над природ, законами розвитку сусп-ва. Оскільки людина ризикує зруйнувати духовні засади світоустрою, вона не має права братися за перетворення світу. Ідеологія К. спрямована на приведення індивідуаліст.-свавільних інтересів особи у відповідність з потребами спільноти, членом якої вона є. Політ, принципи слід пристосовувати до звичаїв, нац. традицій та усталених форм сусп.-політ, інститутів. Будь-яка сусп. традиція має перевагу над теор. схемою, якою б досконалою вона не видавалася. К. орієнтує на збереження традиц. правових норм, ієрархії влади, соціальних і політ, структур та інститутів. У дусі гегелівської формули «все дійсне розумне, все розумне дійсне» К. розглядає існуючий соціальний устрій як найкращий з усіх можливих. Однією із засад К. є обстоювання сусп. рівноваги, що зумовлює його надкласовий потенціал і значні стабілі-зац. можливості.

Для укр. консервативної думки 19 ст. є характерною романт. апологетика минувшини, поєднана з категоричним неприйняттям сусп.-політ. дійсності (П. О. Куліш, І. М. Вагилевич, Я. Ф. Головацький). У 20 ст. концептуальної виразності український К набув у працях В. К Ли-пинського, С. Томашівського, В. В. Кучабського, О. Т. Назарука, Д. І. Дорошенка, Андрея Шептицького.

Неоконсерватизм, який виник у 2-й пол. 20 ст., відмовився від багатьох крайнощів традиційного К. і увібрав ряд ідей лібералізму та неолібералізму, завдяки чому набув поширення у ряді розвинених країн світу (Англії, Німеччині, США, Франції та ін.). Для сучасного К. характерні: поєднання традиції та новаторства; відмова від соціальних потрясінь, орієнтація на еволюційні, поступові і виважені соціальні зміни; збереження традиц. людських цінностей і норм життя; заперечення провідної ролі д-ви у розвитку сусп-ва; органічне поєднання поважання свободи кожного індивіда і захисту таких традиц. цінностей, як релігія, сім'я, закон, порядок.

Літ.: Гелей С. Консерват. течія в сусп.-політ, думці України XIX ст., Л., 1996; Валіцький А. В полоні консерват. утопії. К., 1998; Консерватизм: антологія. К., 1998 В. П. Горбатенко, В. В. Бушансь кий.