Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МОСКОВСЬКЕ ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО
   

МОСКОВСЬКЕ ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО

- феод, д-ва у Пн.-Сх. Русі. Утв. у серед. 14 ст. у результаті зростання Моск. князівства, що виділилося у 2-й пол. 13 ст. як уділ Володимиро-Суздальського князівства. За князювання Данила Олександровича (1276—1303) Моск. уділ став незалежним, а на поч. 14 ст. майже вдвоє розширив свою територію за рахунок приєднання Коломни (1301), Переяславля-Залєського (1302), Можайська (1303). Моск. князі розгорнули боротьбу за політ, зверхність у руських землях. Політика Івана Калити (1325—40) забезпечила князівству тривалий перепочинок від монг. вторгнень, що сприяло його піднесенню. 1328 до Калити перейшов з ласки Золотої Орди великокняжий титул. Калита поширив вплив Москви на Новгород і Псков та майже всі пн. князівства. Для підтримки своїх політ, планів перевів резиденцію митрополита «всієї Русі» з Володимира до Москви. Завдяки зростанню могутності М. в. к. князь Дмитрій Донськой (1359-89) у боротьбі проти суздал.-нижегородського князя закріпив велике князювання за Москвою і почав відкриту боротьбу проти монг.-татар, іга. Перемога об'єднаних руських військ у Куликовській битві над Золотою Ордою 1380 зміцнила провідне становище М. в. к. у Пн.-Сх. Русі, стала поштовхом до утвердження його політики тер. експансії. Дальше зміцнення великокняжої влади відбулося за Василя II (1425—62), який у 2-й чверті 15 ст. придушив опір ряду удільних князівств (передусім північних), приєднавши їх до Москви (Серпухов та ін.). У цьому моск. князю допомагала правосл. церква, яка 1448 відокремилась від константиноп. патріарха. За Івана III Васильовича (1462—1505) до М. в. к. приєднано Ярославське (1463), Ростовське (1474) і Тверське (1485) князівства, В'ятську землю (1489) та більшу частину Рязанщини. 1478 змушений був визнати моск. зверхність Новгород Великий. Ще за Василя II Москва перестала платити Золотій Орді щорічну данину, обмежуючись подарунками, а 1480 остаточно звільнилася з-під монг. влади.

Після завоювання турками Константинополя (1453) в М. в. к. з'являється концепція перебраний політ.-церк. ролі Царгорода і теорія «третього Риму» (див. «Москва — третій Рим»), символіч. ознакою чого був шлюб Івана III з Софією Палеолог, племінницею ост. візант. імператора, та прийняття візант. двоголового орла за герб Моск. д-ви. Іван III називав себе великим князем і «государем всія Русі». Цей титул не тільки підкреслював його суверенність і незалежність від Золотої Орди, а й вважався підставою для претензій на всю спадщину Київ. Русі. З серед. 14 ст. розпочалася б-ба за гегемонію у Сх. Європі двох держ.-політ. сил — М. в. к. і Великого князівства Литовського (а потім Речі Посполитої), ареною якої стала більшість укр. земель.

У серед. 15 ст. територія М. в. к. сягала 430 тис. км2 з населенням бл. З млн. чол., а після захоплення земель Новгорода — понад 2 млн. км2 з населенням бл. 6 млн. чол. М. в. к. стало ядром рос. централіз. д-ви.

Літ.: Тихомиров М. Н. Средневековая Москва в XIV—XV вв. М., 1957; Черепний Л. В. Образование Русского цен-трализ. гос-ва в XIV—XV вв. М., 1960.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази