Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
   

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

(НАН України) — найвища наукова держ. установа України, що базується на держ. власності й користується правами самоврядності. Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину й сусп-во; створення наук, основ н.-т., соціально-екон. та культур, розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наук, кадрів. Статус національної Академія отримала в 1998.

Історично НАН України веде початок від Української академії наук (УАН). Декрет «Про заснування УАН» був підписаний гетьманом П. П. Скоропадським 14.ХІ 1918. Але офіц. датою заснування УАН вважається 27.ХІ 1918 —

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ - leksika.com.ua

день проведення її першого Спільного зібрання. Структура і діяльність УАН визначалися її Статутом (1918), за яким вона мала статус найвищої наукової держ. установи в Україні, що «перебуває у безпосередньому віданні верховної влади» (§ 1). У її складі діяли три відділи: історико-філологічних наук, фізико-математичних наук і соціально-економічних наук. Останній поділявся на класи екон. та юрид. наук. Структур, ланками Академії були також постійно діючі кафедри і комісії; серед останніх — Комісія для виучування звичаєвого права України, Комісія для виучування історії західнорус. і укр. права, Комісія для виучування рад. права. Вищим органом Академії було її Спільне зібрання. Поточне кер. доручалося Правлінню Академії у складі 3 осіб, обраних від кожного відділу. Рад. влада прихильно поставилася до УАН. За постановою РНК УСРР Академії була надана відповідна матеріальна підтримка, фактично визнавалася чинність Статуту УАН 1918. Академія підпорядковувалася Наркомату освіти УСРР. 1921 прав, статус Академії приведено у відповідність до нових завдань. З 14.VI 1921 вона стала називатися Всеукраїнською академією наук (ВУАН). У Положенні ВУАН 1921 Академія визначалася найвищою наук, державною установою УСРР. Підтверджувалося її підпорядкування Наркоматові освіти УСРР. Збільшилася кількість відділів. До кер. органів належали Рада та Президія Академії. У 30-х рр. ВУАН зазнала репресій. У лют. 1936 РНК УСРР перейменував ВУАН на Академію наук УСРР і затвердив її новий статус — найвищої наук, установи УСРР, яка об'єднує видатних учених країни. Академія безпосередньо підпорядковувалася РНК УСРР. її осн. завданнями були всебічне сприяння заг. піднесенню теор. та прикладних наук в СРСР, вивчення і розвиток досягнень союз, та світової наук, думки, сприяння використанню їх на практиці, активна участь у будівництві укр. соц. культури. Вищим органом управління було визнано Заг. збори Академії, а в період між Заг. зборами — Президію АН УСРР. Ін-ти та ін. н.-д. установи Академії працювали у складі трьох відділів — суспільних наук, математичних і природничих наук, технічних наук. З січня 1937 - АН УРСР. На час нім.-фаш. окупації Києва АН УРСР евакуйовано до столиці Башкирії Уфи. В кін. лип. 1944 Академія повернулася до К иєва. 6.ІІ 1945 РНК УРСР затвердив новий Статут АН УРСР, який значною мірою повторював осн. положення Статуту 1936. Наст. Статут Академії був затв. РМ УРСР 17.УІІІ 1963. Він був «прив'язаний» до Статуту АН СРСР, зокрема, містив ряд пунктів, які передбачали пряме підпорядкування АН УРСР союзній академії. Розширювалися повноваження Президії АН УРСР, уперше за нею закріплювалося право мати служб, апарат. У 70—80-х рр. на Академію було покладено функції «штабу української науки і наукового центру» для вирішення найважливіших проблем у країні. В цей час утворено академ. регіональні наук, центри (Харківський, Донецький, Дніпропетровський та ін.), н.-т. комплекси (НТК), інженерні центри (ІЦ), міжгалузеві н.-т. комплекси (МНТК). У серед. 80-х рр. АН УРСР досягла апогею у своєму розвитку. Водночас стали виявлятися і криз, явища, пов'язані з надмірним одержавленням науки, її бюрократизацією тощо. Дем. зрушення в Академії розпочалися у період горбачовської перебудови і стали особливо помітними після проголошення незалежності України. Цьому сприяли постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про статус Академії наук Української РСР» від 17.1 1991 і указ Президента України «Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України» від 20.1 1992, а також Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (1991). Ці акти були покладені в основу Статуту Академії наук України, прийнятого її Заг. зборами 20.III 1992. Нині прав, статус НАН України визначається Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1998, зі змінами і доп. 2000) і Статутом НАН України, прийнятим Заг. зборами Академії 6.IV 2001 (зі змінами і доп. від 5.IV 2002). НАН України, за цим Статутом, є юрид. особою, об'єднує академіків, членів-кореспондентів та іноз. членів, а також наук, працівників Академії. До її складу входять н.-д. ін-ти та ін. наук, установи й організації, навч. заклади, організації та підприємства наук, обслуговування, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують діяльність НАН України. Осн. ланкою структури Академії є н.-д. ін-ти та прирівняні до них наук, установи (обсерваторії, бот. сади, заповідники, б-ки тощо). Наук, установи НАН є юрид. особами, діють за власними статутами, розробленими на підставі Статуту НАН України. До структури Академії входять також секції, регіональні наук, центри і відділення за галузями науки. Юрид. наука, зокрема, представлена у Відділенні історії, філософії та права НАН України. Статус НАН як держ. організації грунтується на всебічній підтримці її діяльності з боку д-ви, безстроковій та безоплат. передачі їй у користування (без права зміни форми власності) держ. майна, наданні їй у пост, користування зем. ділянок, визначенні в Держ. бюджеті України окр. рядком коштів на забезпечення її діяльності.

Самоврядність НАН України полягає у: самост. визначенні тематики досліджень з урахуванням концепції держ. н.-т. політики та напрямів її реалізації, своєї структури, вирішенні наук.-орг., кадрових, матеріально-тех. і госп. питань забезпечення статут, діяльності, здійсненні міжнар. наук, та н.-т. зв'язків; виборності та колегіальності органів управління.

Вищим органом управління Академії є Заг. збори, що складаються з дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів НАН України. Збори беруть участь у формування держ. політики у сфері наук, та н.-т. діяльності, визначають осн. напрями наук, роботи НАН, вирішують питання організації наук, діяльності та внутр. життя Академії. У період між сесіями Заг. зборів керівництво роботою Академії здійснює її Президія. Вона обирається Заг. зборами на 5 років у складі президента, віце-президентів, гол. ученого секретаря, академіків-секретарів відділень, голів регіональних наук, центрів, а також ін. членів Президії у кількості, що визначається самими Зборами. Для розгляду та операт. вирішення окр. питань утворюється Бюро Президії у складі президента, віце-президентів і гол. вченого секретаря Академії. Президент НАН України організує роботу Академії, очолює її Президію і Бюро Президії, є розпорядником коштів НАН, здійснює зв'язок Академії з вищими органами держ. влади та управління тощо. При Академії діє Міжвідомча рада з координації фундам. досліджень в Україні. НАН України є членом Міжнар. асоціації академій наук та багатьох ін. міжнар. наук, організацій. Держ. управління у сфері наук, і н.-т. діяльності НАН України здійснюється в межах, що не порушують її самоврядності у вирішенні питань статут, діяльності й свободи наук, творчості. Академія виконує замовлення органів держ. влади щодо розробки засад держ. наук, і н.-т. політики, проведення наук, експертизи проектів держ. рішень і програм. Вона щорічно звітує перед КМ України про результати своєї наук, і н.-т. діяльності та використання коштів з Держ. бюджету України. Питання майн. відносин регулюються Законом «Про особливості правового режиму майнового комплексу НАН України» (2002). Станом на поч. 2002 в системі НАН України налічувалося понад 160 н.-д. установ, у т. ч. 2 юрид. профілю — Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького та Ін-т екон.-прав, досліджень у Донецьку. У складі НАН — бл. 500 академіків і членів-кореспондентів. НАН України підтримує творчі зв'язки з багатьма зарубіж. наук, центрами, була ініціатором утворення 1993 Міжнар. асоціації академій наук.

Президентами Академії були: В. І. Вернадський (1918-21), М. П. Василенко (1921-22), О. І. Левицький (з берез, по травень 1922), В. І. Липський (1922-28), Д. К. Заболотний (1928-30), О. О. Богомолець (1930-46), О. В. Палладій (1947-62). З 1962 президентом НАН України є Б. Є. Патон.

Літ.: Храмов Ю. [та ін.}. Рання історія Академії наук України (1918-1921). К., 1993; Прав, статус Академії наук України; Історія та сучасність. К., 1993; Історія Академії наук України. 1918-1993. К., 1994; Нац. академія наук України. Персональний склад. 1918-1998. К., 1998; Видатні вчені Нац. академії наук. К., 1998; Нац. академія наук України, т. 1—2. К., 2000.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази