Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow к arrow КИЇВСЬКА РУСЬ (ДАВНЯ РУСЬ)
   

КИЇВСЬКА РУСЬ (ДАВНЯ РУСЬ)

- науково-історична назва держави сх. слов'ян, що існувала з кін. IX - до поч. 40-х pp. XIII ст. У давньоруських джерелах держава називалася Руссю або Руською землею. К. Р. виникла внаслідок згуртування розрізнених слов'янських племен Сх. Європи в союзи (V-VIII ст.) і перетворення частини останніх на племенні княжіння в Серед. Наддніпрянщині та в землі ільменських словенів. Початковим етапом на шляху загальнослов'янського державотворення було формування першої східнослов'янської (ще не давньоруської) держави у Наддніпрянщині в серед. IX ст. - Київського князівства Аскольда. Об'єднання східнослов'янських пд. і пн. в часи Олега (бл. 882) стало початком формування давньоруської держави - К. Р. Територіальним центром (ядром) держави була Наддніпрянщина (" Руська земля " у вузькому розумінні). З поширенням влади київських князів на інші землі утворюється "Руська земля" в широкому розумінні. Давньоруська державність народилася в докласовому, пізньому родоплемінному суспільстві і розвивалася шляхом "окняження" території - підкорення київському центрові земель племінних союзів і княжінь, поширення на них систем стягнення данини, адміністрації й судочинства. Ці процеси набирали сили за князювання Ігоря, Ольги, Святослава та Ярополка. В основних рисах К. Р. як держава склалася в роки правління Володимира Святославича (978-1015); її будівництво завершилось за Ярослава Мудрого (1019-1054). К. Р. часів Володимира і Ярослава була ранньофеодальною одноосібною монархією. Феодальний спосіб виробництва почав робити перші кроки на Русі в другій половині князювання Володимира. Після смерті Ярослава державна єдність К. Р. послабилася. Друга пол. XI ст. пройшла в майже безперервній боротьбі за землі й князівства між його синами й онуками. Відновив сильну центр, владу в К. Р. онук Ярослава Володимир Мономах (1113-1125). Та після смерті його сина і наступника на київському престолі Мстислава (1132) К. Р. вступила в добу удільної роздробленості. Вона була спричинена поступом феодальних відносин у суспільно-економічному житті й піднесенням економічного розвитку окремих земель. Проте державність не зникла, а лише змінила форму: з одноосібної монархії стала федеративною. Формування К. Р. здійснювалося в безперервній боротьбі зі степовими кочівниками: до 30-х рр. XI ст. - з печенігами, далі - з турками, а з 60-х - з половцями. Іншим важливим напрямом її зовнішньої політики був візантійський, особливо до серед. XI ст., коли вся руська торгівля спрямовувалась на ринки імперії. Потребою її захисту були зумовлені походи на Константинополь київських князів Аскольда (860), Олега (907), Ігоря (941, 943), Святослава (969-971), Володимира (989), Ярослава (1043). З серед. IX ст. встановлюються постійні дружні зв'язки К. Р. з країнами Скандинавії. Від князювання Ольги (945-964) К. Р. укладає стосунки з державами Заходу.

К. Р. стояла в першому ряду цивілізованих країн світу, чому великою мірою сприяло запровадження християнства як державної релігії в 988 р., була країною високорозвинутої економіки й культури. У перші чотири десятиріччя XIII ст. відцентрові процеси в К. Р. набули особливої сили. Слабшала влада київських князів. Землі й князівства дедалі більше дробилися, а їх володарі постійно ворогували між собою. Роз'єднана й ослаблена нескінченними міжусобицями й нападами половців, К. Р. впала під ударами навали Батия в 1237-1241 рр.

 

Схожі за змістом слова та фрази