Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АВТОНОМІЯ
   

АВТОНОМІЯ

(грец. autovopaoc - незалежність, від аитої; — сам, v6|iog — закон) — відносно самостійні у здійсненні держ. влади або місц. самоврядування тер. утворення у межах певної д-ви. Такими утвореннями, зокрема, є: республіка, область, округ — у Рос. Федерації; область — в Іспанії, Італії; губернія — у Фінляндії; окр. регіони (Гренландія, Фарерські острови) — в Данії тощо. А. може бути держ.-тер. утворенням у складі федерат, д-ви або адм.-тер. утворенням у складі унітарної чи федерат, д-ви. Держ.-тер. (політична) А. (автономна республіка) склалася у кол. СРСР. Вона діє у сучас. Росії. Характеризується наявністю окр. ознак д-ви, більшим обсягом самост. прав, ніж адм.-тер. А. Це — власна конституція, свої самостійно сформовані органи законод. і викон. влади, символи і столиця; тут поряд із загальнодержавними діють свої закони. Адм.-тер. А. (область, округ, губернія, регіон) не має усіх названих ознак і поширюється тільки на сферу управління. її правовий статус визначається спец, актом (законом, положенням) д-ви, на території якої вона створена. Статус А. надається окремим частинам д-ви, які відрізняються від інших історичними, ге-огр., екон. особливостями, своїм нац. складом, соціальними умовами, побутом тощо. В більшості країн надання А. пов'язане насамперед з децентралізацією управління, у деяких — з вирішенням нац. питання (напр., у Росії). А. означає широку самостійність та ініціативу авт. утворення і його населення у здійсненні держ. влади, управлінні місц. справами, забезпеченні соціально-екон. і культур, розвитку своєї території. А. представлена у вищих органах держ. влади країни, де вона створена. Авт. утворення є складовою частиною суверенної д-ви. Межі здійснення ними держ. влади та ін. повноважень визначаються конституцією та ін. законами д-ви, до складу якої вони входять. Правові акти, які визначають статус А., затверджуються або приймаються загальнодерж. законом. Закони та ін. правові акти авт. утворень є складовою частиною загальнодерж. законодавства і не повинні суперечити загальнодерж. конституції або ін. законам, а в разі такої суперечності їх дія може скасовуватися. Органи влади А. проводять у життя на своїй території загальнодерж. політику з урахуванням місц. умов, забезпечують дотримання загальнодерж. конституції та ін. законів. Свого часу Україна мала авт. статус в адм.-тер. структурі Рос. імперії (період Гетьманщини). З 1924 по 1940 у складі України була Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. В лютому 1991 Кримську область України перетв. на Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (з квітня 1992 — Автономна Республіка Крим).

Літ.: Порш М. Про автономію України. К., 1917; Ру-сов С. Що то є автоном.-федерат, лад. К., 1917; Алек-сандренко Г. В. Автономні республіки та автономні області в Союзі PCP. Х.,1928; Васильєва Т. А. Обл. автономия: итал. и исп. вариант. «Сов. гос-во и право», 1986, №11; Корнієнко M. Обл. (регіональна) автономія: федералізація чи децентралізація? «Укр. право», 1996, № 1.

М. П. Воронов.

 

Схожі за змістом слова та фрази