Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow е arrow ЕКСКУРСІЯ
   

ЕКСКУРСІЯ

- 1. Туристська послуга, що забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів. 2. Процес наочного пізнання навколишнього світу: особливостей природи, сучасних та історичних ситуацій, елементів побуту, пам'яток певного міста чи регіону - заздалегідь обраних об'єктів, що вивчаються на місці їхнього розташування; 3. Тематичний маршрут з метою відвідування визначних об'єктів і місцевостей. Е. має свої ознаки (елементи): тривалість проведення (від однієї академічної години до однієї доби); наявність екскурсантів (група чи індивідуал); наявність екскурсовода; показ екскурсійних об'єктів, первинність зорових вражень; пересування учасників Е. заздалегідь складеним маршрутом; цілеспрямованість показу об'єктів, розповіді екскурсовода; наявність певної теми. Е. виконує функції інформування, розширення кругозору і пізнання, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування. Вимоги, що висуваються до Е.: повнота й достовірність інформації; культурно-пізнавальна значущість; закінченість і точність композиції й виконання Е.; задоволення естетичних і морально-психологічних потреб екскурсантів. Неодмінною умовою Е. є сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій, подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників. У зв'язку з цілісним характером воно виступає одним з найважливіших показників ефективності діяльності рекреаційної, оскільки являє собою комплексну оцінку подорожі (екскурсії) з урахуванням: накопиченого індивідуального досвіду особистого відпочинку; рекреаційних очікувань; моди на подорожі; комплексної ціни на туристське обслуговування. Одним з обов'язкових каналів сприйняття подорожі, окремої події чи туристського об'єкта є спогад - емоційний настрій (позитивний чи негативний), який залишається в пам'яті туриста як результат взаємин, що випливають з процесу обслуговування. Сприйняття виявляється в різних емоційних станах, рангованих від максимально позитивних до максимально негативних: приємне почуття; задоволення; захват; прикрість; роздратування; обурення. Чинники, що впливають на сприйняття: безпека; сталість (відчуття високої якості обслуговування впродовж усього часу перебування клієнта); поведінка обслуговуючого персоналу; повнота обслуговування (відповідність усіх запропонованих послуг фактично отриманим); умови (навколишнє середовище і фізичне оточення); доступність. Маршрут Е. - оптимальний шлях проходження екскурсійної групи. Вимоги: логічна послідовність об'єктів екскурсійного показу; атрактивність. У практиці екскурсійних установ існують три принципи побудови маршруту: хронологічний, тематичний і тематико-хронологічний. Прикладом застосування хронологічного принципу побудови маршруту можуть слугувати Е., присвячені життю й діяльності видатних людей міста. За тематичним принципом побудовані Е., пов'язані з розкриттям певної теми в житті міста, наприклад, "Стародавній Київ", "Київ літературний", "Полтава будується" тощо. Всі оглядові міські Е. формуються за тематико-хронологічним принципом. Послідовність викладення матеріалу за хронологією в таких екскурсіях витримується, як правило, тільки при розкритті кожної підтеми. Методика проведення Е. - сукупність прийомів, що складають основу роботи екскурсовода під час проведення Е. Включає загальну і часткову методики. Загальна методика проведення Е. - система методичних прийомів розповіді й показу, незалежних від теми, складу групи та інших чинників. Часткова методика проведення Е. - конкретизація методичних прийомів стосовно особливостей певного екскурсійного маршруту.

Засоби методики: аналіз - уявний поділ предмета, виділення з цілісного частини з метою глибшого пізнання об'єкта: синтез - уявне поєднання частин предмета в ціле; асоціація за часом; асоціація за єдністю місця; словесний метод (бесіда, пояснення, переказ, цитування, читання); наочний метод (представлення об'єктів у натурі або в зображенні); практичні методи - огляд об'єкта, використання приладу (приміром, телескопа); метод спостереження. Методика показу: попередній огляд, зоровий аналіз, реконструкція, локалізація подій, порівняння. Методика розповіді: екскурсійна довідка, характеристика об'єкта, пояснення, репортаж, коментування, цитування, літературний монтаж.

Структура Е.: вступ, основна змістова частина, висновок. Вступ, як правило, складається з двох частин: організаційної (знайомство з аудиторією й інструктаж екскурсантів з правил поведінки, безпеки в дорозі тощо) та інформаційної (коротке повідомлення про тему, маршрут, його довжину, тривалість, час і місце завершення екскурсії). Основна частина будується на сполученні показу конкретних екскурсійних об'єктів і розповіді про них. Складається з кількох підтем (від 5 до 12), об'єднаних темою Е. Для показу слід відбирати лише ті об'єкти, які розкривають зміст теми в цілому. Підсумок займає 5-7 хв і складається з двох частин: підсумок основного змісту Е., висновок за темою, що закріплює мету Е.; інформація про інші Е., які можуть розширити і поглибити цю тему. Розташування, позиційність, співвідношення підтем, основних питань, вступу і завершальної частини Е. разом становлять композицію Е. Показ на Е. - спостереження, огляд об'єкта під керівництвом екскурсовода, під час якого екскурсант не тільки бачить об'єкт, а й виділяє в ньому різні сторони, частини, бере участь в їх аналізі. Показ заснований на трьох елементах: на безпосередньому спостереженні за об'єктом; ознайомленні з експонатами "портфеля екскурсовода", методичному засобі зорової реконструкції для відтворення зовнішнього вигляду втраченого об'єкта, картини минулих подій, поведінки осіб, уведених в розповідь екскурсовода. Розповідь на Е. - доповнення до аналізу зорового матеріалу. Розповідь не може замінити самостійної активної аналітичної роботи екскурсантів, перетворюючи Е. на лекцію. Особливості розповіді на Е.: залежність від швидкості пересування групи (ритм); підпорядкованість (додатковість) показу; використання зорових доказів. Показ і розповідь - два основних елементи Е. - дозуються в часі з метою посилення ефективності Е. Час показу - нормативний розрахунковий час, що відводиться на показ у ході Е., має становити не менше2/ частини всього екскурсійного часу; час розповіді - нормативний розрахунковий час, що відводиться на пояснення під час проведення Е., - не може перевищувати третини екскурсійного часу. Е. як процес пізнання навколишнього світу, його предметів, властивостей і відносин спирається на дві форми пізнання: чуттєву і логічну (мислення). Чуттєве пізнання ґрунтується на відчуттях, що впливають на органи почуттів: сприйнятті - сукупності відчуттів (відображення у свідомості людини образу предмета в цілому); уявленні - чуттєво-наочному образі об'єкта, збереженому в свідомості й відтвореному без безпосереднього впливу самого об'єкта. Логічне пізнання - мислення, в процесі якого людина порівнює, аналізує й синтезує. Результатом мислення є утворення понять - сукупності суджень про найістотніші ознаки об'єкта. Е., як ефективна форма навчання, використовується в педагогічному процесі. її завдання: максимально активізувати самодіяльність екскурсантів, стимулювати в них самостійний аналіз зорових вражень; озброїти екскурсантів навичками самостійного спостереження й аналізу зорової інформації. Проектування Е. включає етапи добору і формування її тексту і змісту. Проектування Е. проходить дві основні стадії: 1) попередня робота - добір матеріалів, їх вивчення, добір об'єктів, на яких ґрунтуватиметься Е.; 2) безпосередня розробка самої Е. - складання екскурсійного маршруту, обробка фактичного матеріалу; робота над змістом Е., її основною частиною (підтеми й основні питання, що входять до кожної з них); написання контрольного тексту; робота над методикою проведення Е.; вибір найефективніших методичних засобів показу і розповіді під час проведення Е. й оптимальних ракурсів огляду об'єктів показу; підготовка методичної розробки Е., технологічної карти і схеми траси маршруту (для транспортної екскурсії) і "портфеля екскурсовода". Відношення цих двох стадій для нових підготовлених Е. майже завжди однакові. Приблизно половину часу учасники творчої групи витрачають на збирання матеріалів і добір об'єктів. В окремих випадках на попередню роботу використовується більше часу. П і д т е м а екскурсії провідна - композиційний центр Е., навколо якого будується вся розповідь. Сприяє глибшому розкриттю змісту, робить Е. переконливішою і сприяє її запам'ятовуванню. Зокрема підтемою може виступити минуле міста при проведенні Е. в історичних містах (Києві, Чернігові, Путивлі, Львові та ін.).

Ознаки класифікації Е.: за змістом; складом екскурсантів; місцем проведення; способом пересування; формою проведення. Тривалість Е. фіксується з моменту зустрічі екскурсійної групи з екскурсоводом до завершення роботи екскурсовода з групою. Технологічна к а р т а Е. - документ, що визначає технологію застосування методичних засобів відповідно до особливостей екскурсійного маршруту. Включає такі елементи: 1) маршрут; 2) зупинки; 3) об'єкти і точки їх показу; 4) тривалість; 5) найменування підтем і перелік основних питань; 6) вказівки щодо організації; 7) методичні вказівки. Розповідь - методичний засіб передачі інформації про об'єкт в Е. Способи зацікавити й активізувати екскурсантів під час розповіді: використання ілюстрацій; використання наочних посібників; використання питань, що активізують слухачів. Ритм - чергування елементів (туристської програми, Е.), що відбувається в певній логічній послідовності, упорядкованості і розміреності. Тем п - 1) ступінь швидкості проведення Е., походу; 2) швидкість чергування подій, запланована аніматором при розробці програм відпочинку в порядку зростання темпу (як у музиці: ларго, ленто, адажіо, анданте, модерато, алегро, віво, престо). Техніка проведення Е. - раціональна організація Е., що включає: знайомство з групою; розстановку групи біля об'єкта; темп руху групи; паузи в русі; розкриття підтем; відповіді на запитання. В и м о г и до змісту Е. - імперативи Е.: повнота; достовірність; закінченість композиції; естетичне задоволення. Структура Е. - складові частини методичної розробки Е.: маршрут; зупинки; об'єкт і точки його показу; час розповіді; підтема; методичні вказівки. Тема - 1) предмет конструювання, розкриття, організації при розробці Е., програм відпочинку; 2) коло рекреаційних подій, поєднаних анімаційним задумом, що становлять основу діяльності. Тема пов'язана з поняттям "ідея", оскільки передбачає не тільки виклад певного матеріалу, а й чітке вираження ідейних позицій. Ідея - це головна думка теми. Ідея і тема становлять ідейно-тематичну основу програми Е.

Організацією Е. на території України в різний час займалися: Комісія з організації загальноосвітніх екскурсій, створена в 1899 р. при Педагогічному товаристві Росії (для учнів гімназій, комерційних і реальних училищ і шкіл); туристські осередки Галичини в кін. XIX - на поч. XX ст., до 30-х pp.; спеціалізована туристська установа - Дослідно-показова екскурсійна база, створена в 1918 р. при Наркомосвіті з метою правильної постановки екскурсійної справи і загального керівництва екскурсійними станціями (для школярів, слухачів системи позашкільної освіти, робітничих факультетів, шкіл фабрично-заводського учнівства, а також для червоноармійців, робітників, селян); Центр, рада по туризму й екскурсіях ВЦРПС, що створила розгалужену мережу бюро подорожей і екскурсій, екскурсійних бюро (бл. 1 тис. в 1990 p.), методичних екскурсійних секцій, шкіл екскурсоводів тощо.

 

Схожі за змістом слова та фрази