Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вік-вяз arrow ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ
   

ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

(після хрещення — Василь; р. н. невід. — 15.УІІ 1015) — держ. і політ, діяч Київської Русі, полководець, великий князь київський (бл. 978—1015). Син великого князя київського Святослава і Малуші — дочки древлян, князя Мала Любеча-нина, ключниці великої княгині Ольги. З 970 — посадник князя Святослава у Новгороді. Після смерті батька, під час братовбивчої війни за київ, стіл змушений був втекти до Скандинавії. За допомогою ва-ряз. дружини зайняв Київ і після вбивства брата Ярополка (бл. 978) став київ, кня зем. Держ діяльність розпочав з реформ, спрямованих на зміцнення держави і посилення великокняжої влади. Завершив політику своїх попередників, спрямовану на об'єднання східнослов'янських земель. Походами проти в'ятичів (982), хорватів, дулібів і радимичів (984) та ін. завершив інкорпорацію східнослов'ян. племінних союзів до складу Київ. Русі-України. Після походів В. В. проти поляків, лит. племен, волз. булгар землі д-ви простяглися від Ужгор. Русі до Волги, від Балтійського м. до Азов, та Чорного морів. Для захисту пд.-сх. кордонів від печенігів та чорних клобуків В. В. побудував укріплену лінію з фортецями по річках Стугні, Ірпені, Трубе-жу та Сулі. Внутріреформат. політика Володимира спрямовувалася на вдосконалення сусп. і держ. ладу.

Адм. реформою було ліквідовано племінні автономії, запроваджено територ. земельно-удільний поділ і таким чином зосереджено владу в руках великокняжої династії. Після невдалої спроби модернізувати язичництво в 988—989 була запроваджена держ. релігія — християнство як ідеол. система, що відповідала потребам тогочасного сусп. розвитку. В ході правової реформи В. В. запровадив новий звід законів усного звичаєвого права, доповнив поперед, кодекс «Закон руський».

Володимир Великий - leksika.com.ua

З'являється т. з. Церковний Устав князя Володимира. В. В. покінчив з племінним принципом формування дружини і зобов'язав відбувати військ, службу власників зем. уділів, наданих князем. Зовн. політика В. В. спрямовувалася на розвиток політ., культур, і екон. зв'язків з Візантією, Болгарією, Польщею, західноєвроп. країнами. З метою піднесення авторитету Київ. Русі у міжнар. справах поріднився з візант. імператором, одружившись на його сестрі. За В. В. Київ, д-ва досягла високого екон., політ, і культур, розвитку. Християнство сприяло її прилученню до світ, культури, книжності й освіти і наук, знань. В. В. перетворив Київ. Русь на централіз. імперію — одну з найбільших у тодіш. світі, яка стала поряд з розвиненими д-вами Європи і Бл. Сходу. Після смерті В. В. православна церква канонізувала його.

Літ.: Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. К., 1988; Грушевський М. С. Історія України-Руси, т. 1. K., 1992; Князі України-Русі. Л., 1993; Толоч-ко П. П. Київ. Русь. К., 1996.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази