Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вин-вій arrow ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 1969
   

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ 1969

- гол. міжнар.-правовий документ, який регулює усі стадії створення, виконання міжнар. договору, а також припинення або призупинення його чинності. Прийнята у Відні 23.У 1969, набула чинності 27.1 1980. Стала найважливішим актом кодифікації та прогрес, розвитку права міжнар. договорів. Має 8 розділів і 85 статей. Застосовується тільки до міждерж. договорів. Під такими розуміються міжнар. договори, укладені в письм. формі і які регулюються міжнар. правом, незалежно від назви та кількості пов'язаних між собою документів. Д-ви в силу свого суверенітету володіють повною (універсальною) правоздатністю. Положення, що «кожна держава має правоздатність укладати договори» (ст. 6 Конвенції), — одне з основних у Конвенції.

Документ закріплює принцип pacta sunt servanda (лат., буквально — договори повинні виконуватися), встановлюючи, що кожний чинний договір є обов'язковим для його учасників і має сумлінно ними виконуватися. Учасники договорів не можуть посилатися на положення свого внутр. права для виправдання невиконання договору (ст. 26, 27). Це положення є нормативно закріпленим правилом заг. міжнар. права, яке свідчить про переважну силу міжнар.-правових норм над нормами нац. права. Важливим кроком на шляху розвитку міжнар. права можна вважати положення Конвенції про недійсність договорів, які суперечать імперат. нормі загального міжнар. права (jus cogens). Документ визначає імперат. норму як норму заг. міжнар. права, яка приймається і визнається міжнар. співтовариством держав у цілому і може бути змінена тільки наступною нормою такого ж характеру. Незважаючи на те що склад власне норм jus cogens не був визначений, цей інститут вийшов за межі права договорів і грає велику роль у заг. міжнар. праві. Конвенція кодифікувала і розвинула таку складну галузь права міжнар. договорів, як їхнє тлумачення, встановивши заг. правило тлумачення на основі сумлінності з урахуванням звичайного значення термінів у контексті договору та в світлі об'єкта й цілей останнього. Крім того, визначено дод. засоби тлумачення, а також принципи та прийоми тлумачення багатомов. договорів. У розділі, де йдеться про припинення договорів та призупинення їхньої дії, закріплено положення про види і форми можливих дій держав при вирішенні цих питань. Важливе значення мають норми про чинність договорів у разі докорінної зміни обставин. Встановлено процедури вирішення спорів щодо застосування, тлумачення або припинення міжнар. договору. Це — суд. розгляд (Міжнародний суд ООН), а також процедури арбітражу та примирення (ст. 66; Додаток до В. к. про п. м. д.). Передбачено істотні для сучас. міжнар. права положення про депозитарії багатосторонніх міжнар. договорів, їхні функції та повноваження. Засади Конвенції стали загальновизнаними міжнар.-правовими нормами. В. к. про п. м. д. ратифікована Україною 13.VI 1986.

В. І. Євінтов.

 

Схожі за змістом слова та фрази