Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
   

МІНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

— сукупність правових актів періоду всекитайської династії Мін (1368—1644), яка прийшла у Китаї на зміну заснованій нащадками Чингісхана династії Юань (1280—1367) у результаті антимонг. війни на чолі з майб. засновником Мінської династії Чжу Юаньчжаном (1328—1398). М. з. існувало, передусім, у вигляді Зводу законів династії Мін, створеного під безпосеред. керівництвом імператора Чжу Юань-чжана. Звід замінив попереднє Юаньське зак-во. Робота над Зводом розпочалася ще в 1367 і проводилася спец, комісією на чолі з Лі Шаньчаном, найближчим і найвпливовішим радником Чжу Юаньчжана. На момент проголошення правління династії Мін (1368) було створено збірник, який містив 145 наказів і 285 законів. У 1373—74 відбулася кодифікація діючого зак-ва, результатом якої стало введення у дію нового Зводу законів династії Мін. Він складався з 606 статей, розміщених у 30 главах. Збірник грунтувався на Зводі законів династії Тан (618—907), що мало символізувати відродження могутньої Ганської д-ви. До М. з. ввійшла без будь-яких змін більшість норм Танського зак-ва. 1374 створено ще один кодекс, який складався з 450 статей. Він містив 6 розділів (за кількістю відомств): чинів, фінансів, церемоній, військ, справ, покарань, громад, робіт. 1397 до Зводу законів династії Мін були включені найважливіші місця з «Повчання» Чжу Юаньчжана. Правові акти, що входили до Зводу законів династії Мін, поділялися на дві категорії: «люй» та «лі». Перша з них — це власне закони періоду правління Чжу Юаньчжана. Вони проіснували у первіс. вигляді до падіння Мінської династії. У зв'язку з необхідністю внесення до Зводу змін і доповнень, пов'язаних з приведенням зак-ва у відповідність до вимог життя, до кодексу включалися дод. постанови — «лі». Вони становили другу категорію правових установлень, які входили до складу М. з., безпосередню примикаючи до тих статей законів, що доповнювалися. Більшість «лі» — результат законотворчості наступників Чжу Юаньчжана. Ост. видання Зводу законів династії Мін було здійснено 1610. Воно містило не тільки власне Звід, а й коментарі до нього, що належать невід, автору (або авторам) Мінського періоду. Ксилографічне перевидання Зводу законів династії Мін 1610 здійснено у Китаї 1908.

Після встановлення в країні правління маньчжурської династії Цін (1644 — 1912) у 1647 створено кодекс, переважна більшість положень якого була запозичена зі Зводу законів династії Мін. Маньчжур, зак-во 17 ст. майже без змін діяло в Китаї до поч. 20 ст.

У період Мінської династії існувала ще одна велика група правових актів — «Да Мін лін» («Декрети Великої династії Мін»). Останні були укладені на момент проголошення династії. Упродовж Мінського періоду також приймалися численні імператорські укази, якими регулювалися різні питання сусп. життя. М. з. — цінне джерело відомостей не тільки про право Мінської доби, а й про держ. та сусп. лад, економіку, ідеологію, культуру, побут та ін. сторони життя Китаю періоду пізнього Середньовіччя.

Літ.: Свистунова Н. П. Мат-лы из «Свода законов династии Мин» о социально-экон. отношениях в Китае ХІУ-ХУІІ веков. «Народы Азии и Африки». 1962, № 3; Свод законов великой династии Мин с комментариями и доп. постановлениями. Законы [по ведомству] церемоний. «Народы Азии и Африки», 1982, № 1; Минское зак-во о гос. аппарате и делопроизводстве. «Народы Азии и Африки», 1984, № 6; История гос-ва и права за-рубеж. стран, ч. 1. М., 1996.

В. Д. Гончаренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази