Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНВЕНЦІЯ З ПРИМИРЕННЯ ТА АРБІТРАЖУ В РАМКАХ НБСЄ 1992
   

КОНВЕНЦІЯ З ПРИМИРЕННЯ ТА АРБІТРАЖУ В РАМКАХ НБСЄ 1992

- міжнар-правовий документ, прийнятий державами — учасницями Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) 23.Х 1992 у м. Женеві (Швейцарія). Набула чинності 5.ХІІ 1994. Україна ратифікувала Конвенцію 16.У 1995. Складається з преамбули, 39 статей, об'єднаних у 5 глав, та 4 Додатків. Конвенція є складовою процедури здійснення принципу мир. врегулювання спорів, що становив один з осн. напрямів діяльності НБСЄ і продовжує відігравати цю роль в утвореній на її основі 1995 Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Даний принцип сформульовано у Заключному акті НБСЄ 1975, Підсумковому документі Віденської зустрічі 1989, Паризькій хартії для нової Європи 1990. Процедури здійснення у рамках НБСЄ принципу мир. врегулювання спорів закріплені в таких її документах, як Принципи врегулювання спорів та положення процедури НБСЄ з мирного врегулювання спорів (м. Валлетта,

Мальта, 8.ІІ 1991) та Результати НБСЄ з мирного врегулювання спорів (Женева, 12—23.X 1992). Так, у разі виникнення спору держави — учасниці НБСЄ зобов'язалися не допускати розвитку подій, який становив би загрозу міжнар. миру та безпеці, і з цією метою мають консультуватися одна з одною на якомога ранньому етапі. У разі неможливості врегулювання спору між собою держави — учасниці НБСЄ вживають заходів для узгодження процедури врегулювання, яка відповідала б характеру та особливостям конкр. спору. Водночас держави — учасниці НБСЄ зобов'язалися докладати зусиль до включення у свої майбутні договори положення про врегулювання спорів, які виникають у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цих договорів, та (в разі необхідності) про механізм виконання третьою стороною ролі зобов'язального або незобов'язального характеру. Держави — учасниці НБСЄ взяли на себе також зобов'язання утримуватися, наскільки це можливо, від застережень до процедур врегулювання спорів та розглядати можливість обов'язкової юрисдикції Міжнар. суду ООН через договір або одностор. заяву відповідно до п. 2 ст. 36 його статуту і зведення до мінімуму, де це можливо, будь-яких застережень у зв'язку з такою заявою. Члени НБСЄ на основі спец, угоди мають розглядати можливість передачі до Міжнар. суду або до арбітражу (використовуючи в разі необхідності Пост, палату третейського суду) таких спорів, які підпадають під розв'язання под. процедур. Крім того, держави-учасниці розглядають можливість визнання юрисдикції міжнар. органів з мир. врегулювання спорів або контр. механізмів, створених відповідно до багатостор. договорів, які стосуються, зокрема, захисту прав людини або зняття застережень щодо под. механізмів.

У жовтні 1992 держави — учасниці НБСЄ схвалили зміни до Валлеттських положень про процедуру НБСЄ з мир. врегулювання спорів 1991. Згідно з цим документом механізм НБСЄ з врегулювання спорів складається з одного або більше членів, які обираються за заг. згодою сторін спору зі списку кваліфікованих кандидатів. До списку вносять до 4 прізвищ осіб, що призначаються кожною державою-учасницею, яка бажає це зробити. Жоден із членів механізму не може бути гр-нином втягненої у спір д-ви або постійно проживати на її території. За угодою сторін до числа його членів можуть бути введені особи, прізвища яких не зазначені у списку (п. 1 розд. V Валлеттських положень). Конвенція 1992 регламентує порядок утворення Суду з примирення та арбітражу, Комісії з примирення та Арбітражного трибуналу. Так, Суд з примирення та арбітражу утворюється для врегулювання шляхом примирення та (у відповідних випадках) арбітражу спорів, переданих йому на розгляд відповідно до Конвенції (ст. 1). До складу Комісії з примирення, що утворюється для кожного спору, входять мирові посередники, що вибираються з відповідного списку. Кожна держава-учасниця призначає протягом 2 місяців з моменту набуття Конвенцією чинності двох мирових посередників, з яких щонайменше один є гр-нином цієї д-ви. Другий посередник може бути гр-нином ін. держави — учасниці НБСЄ. Мировими посередниками є особи, які посідають чи посідали високі держ. чи міжнар. пости і мають визнану компетентність у галузі міжнар. права, міжнар. відносин або врегулювання спорів. Вони призначаються на 6-річний строк з можливістю зайняти пост мирового посередника на новий термін і не можуть бути усунені від своїх обов'язків д-вою, що їх призначила, протягом строку їх повноважень.

Кожна держава-учасниця призначає протягом 2 місяців після набуття Конвенцією чинності одного арбітра та одного заступника арбітра, кожен з яких може бути її гр-нином, гр-нином ін. д-ви або гр-нином держави — учасниці НБСЄ. Вимоги до їх кваліфікації та порядок призначення такі самі, як і до мирових посередників (ст. 4). Мирові посередники та арбітри виконують свої функції незалежно. До складу президії Суду входять голова, його заступник і троє ін. членів. Голова обирається членами Суду з їх числа і головує у президії. Мирові посередники та арбітри обирають зі свого складу по 2 члени президії та по 2 їх заступники. Президія обирає заступника голови з числа своїх членів (ст. 7). Рішення Суду приймаються більшістю голосів членів, що беруть участь у голосуванні. Ті, хто утримався, вважаються такими, що не брали участі в голосуванні. Рішення президії приймаються більшістю голосів її членів. Якщо голоси розділяться порівну, то голос головуючого є вирішальним (ст. 8). Суд призначає секретаря і може вжити заходів для призначення ін. посад, осіб (ст. 9). Місцеперебування Суду — Женева. Однак на прохання сторін і за згодою президії Суду Комісія з примирення або Арбітраж, трибунал можуть проводити засідання в ін. місті (ст. 10). Під час застосування процедур мир. врегулювання спору сторони спору мають утримуватися від дій, які можуть призвести до загострення становища, або ускладнити врегулювання спору, або перешкодити його врегу люванню. Комісія з примирення може запропонувати сторонам спору заходи, які вони мали б вжити, щоб не допустити загострення спору або ускладнення його врегулювання. Арбітраж, трибунал може вказати тимчас. заходи, які належить прийняти сторонам спору (ст. 16).

Що стосується компетенції Комісії з примирення та Арбітраж, трибуналу, то будь-яка держава — учасниця Конвенції може передати на розгляд Комісії будь-який спір з іншою державою-учасницею, не врегульований у розумний строк шляхом переговорів (п. 1 ст. 18). Комісія або трибунал не можуть застосовувати жодних дій у випадку, якщо: а) до передачі до Комісії або трибуналу спір був переданий у будь-який суд або трибунал, чию юрисдикцію щодо даного спору сторони юридично зобов'язані визнати, або якщо такий орган уже ухвалив рішення по суті даного спору; б) сторони у спорі раніше визнали виключну юрисдикцію суд. органу, іншого, ніж трибунал, відповідно до Конвенції (п. 1 ст. 19). Якшо у будь-який момент сторони досягли врегулювання свого спору, то Комісія або трибунал знімають цей спір з розгляду (п. 5 ст. 19). За Конвенцією, процедура примирення є такою. Спочатку держава — учасниця Конвенції подає секретарю заяву з проханням про створення Комісії з примирення для розв'язання спору між нею та ін. державою-учасницею або кількома державами-учасницями (ст. 20). Створення Комісії відбувається шляхом призначення кожною стороною спору одного мирового посередника зі списку мирових посередників. Президія призначає ще трьох мирових посередників до складу Комісії за умови, що число їх буде непарним. Комісія обирає голову з числа членів, що призначаються президією (ст. 21). Примирення здійснюється конфіденційно, і всі сторони спору мають право бути заслуханими (ст. 23). Комісія надає сторонам спору допомогу в пошуках врегулювання відповідно до міжнародного права та їх зобов'язань у рамках НБСЄ (ст. 24). Якщо в ході розгляду спору сторони дійдуть взаємоприйнятного врегулювання, то вони включають умови цього врегулювання до резюме висновків, яке підписується їх представниками та членами Комісії. Останн'- повідомляє Раду НБСЄ про успішне досягнення примирення і складає заключну доповідь зі своїми пропозиціями щодо мир. врегулювання спору. Доповідь доводиться до відома сторін спору, які протягом 30 днів мають повідомити Комісію про те, чи готові вони погодитися з врегулюванням, що пропонується. Якщо одна із сторін не погоджується, то ін. сторона (або сторони) вважається не зв'язаною більше своєю згодою, і в цьому випадку відповідна доповідь направляється до Ради НБСЄ (ст. 25).

Прохання про утворення Арбітраж, трибуналу може бути представлене у будь-який момент за угодою двох або кількох держав — учасниць

Конвенції 1992 та однієї або кількох ін. держав — учасниць НБСЄ. Перші можуть у будь-який час заявити, що вони ipso facto (лат. — в силу самого факту) та без спец, угоди визнають обов'язковою юрисдикцію Арбітраж, трибуналу за умови взаємності. Така заява може бути зроблена без обмеження строку або на визначений строк, поширюватися на всі спори або виключати спори, що стосуються тер. цілісності д-ви, її нац. оборони, права на суверенітет суходолу або одночас, претензій щодо юрисдикції над ін. районами. На основі своїх повноважень або на прохання однієї із сторін трибунал може вказати тимчас. заходи, які слід вжити сторонам спору з метою запобігати ускладненню пошуку рішення (ст. 26). Усі сторони спору мають бути заслухані у ході арбітраж, розгляду, який повинен відповідати принципам справедливого суд. процесу. Стосовно сторін спору Арбітраж, трибунал має повноваження щодо встановлення фактів і проведення розслідувань. Слухання у трибуналі відбуваються in camera (лат. — у закритому засіданні), якщо він не приймає ін. рішення на прохання сторін (ст. 29). Функція трибуналу полягає у тому, щоб вирішувати передані йому спори відповідно до міжнар. права. Дане положення не обмежує право трибуналу розв'язувати справу ex aequo et bono (лат. — по справедливості і доброті) за згодою на це сторін спору. Рішення трибуналу є обов'язковим тільки для сторін спору та остаточним. Сторони спору можуть звернутися до трибуналу з проханням дати тлумачення змісту та сфери застосування рішення. Прохання про перегляд рішення може бути подане лише на підставі обставин, що знову відкрилися (ст. 31). Якщо спір протягом розумного строку не було розв'язано, Рада міністрів або Комітет старших посадових осіб НБСЄ, згідно з Додатком 4 до Конвенції, можуть у порядку т. з. директивного примирення наказати державам — сторонам спору звернутися до процедури примирення.

В. Н. Денисов.

 

Схожі за змістом слова та фрази