Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прол-проті arrow ПРОСВІТА
   

ПРОСВІТА

— культурно-освітня громадська організація на Україні, що існувала з 2-ї пол. 19 — до кінця 30-х рр. 20 ст. Заснована в грудні 1868 у Львові "народовцями" (А. Вахнянином, О. Партицьким та ін.) з метою поширення освіти серед народу. За статутом Львівська "П." засновувала в містах і містечках філії, а в селах — читальні й бібліотеки. Філії "П." були в Бережанах, Дрогобичі, Коломиї, Станіславі (тепер Івано-Франківськ), Тернополі й ін. містах. "П." видавала твори укр. письменників, популярні брошури, шкільні підручники, газ. "Читальня" та "Письмо Просвіти", літ.-наук. альманахи, "Народний календар" тощо. Ці видання, особливо популярні брошури, мали переважно повчальний та реліг. характер. "П." пропагувала ідею споживчої кооперації, організовувала курси, торговельно-кооперативні школи тощо. Перебувала під впливом ліберальної течії "народовців", а згодом — укр. націонал-демократичної партії. Австро-угор. уряд намагався використовувати "П." для боротьби проти революц. руху нар. мас і розпалювання ворожнечі проти Росії. В 1919 польс. бурж. уряд заборонив діяльність Львів. "П.", але з 1920 вона відновила роботу. Керівні органи її на Зх. Україні й Закарпатті перебували в руках укр. бурж. націоналістів. Однак чимало місцевих орг-цій "П." було під впливом комуністів, які використовували їх для проведення легальної роботи в масах. Особливо успішною була діяльність комуністів у"П."на Зх. Волині. Головна управа "П." чинила тиск на читальні, що були під впливом комуністів. Тому весь час точилась боротьба між рядовими членами низових орг-цій і націоналістичною верхівкою. На Зх. Україні "П." існувала до 1939. На поч. 20 ст. бурж.-ліберальна інтелігенція почала засновувати орг-ції "П." і в тій частині України, що входила до складу Росії [в Києві, Полтаві, Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), Одесі, Чернігові та інших містах], а також серед укр. еміграції в США, Канаді; після першої світової війни — на Закарпатті. Незважаючи на те, що більшість "П." Наддніпрянської України перебувала під впливом укр. бурж. націоналістів, окремі "П.", у роботі яких брали участь прогресивні діячі культури, розгорнули широку й корисну роботу. У Києві "П." очолювали Л. Яновська, Б. Грінченко (1906—09); значну роботу проводив М. Лисенко, 1906 організувала бібліотеку-читальню Леся Українка. Відома прогресивна діяльність Чернігівської "П." за часів головування М. Коцюбинського (1906—08): т-во поширило свою діяльність на міста Козелець та Ніжин, де було відкрито його філії. У Полтавській "П." працював Панас Мирний та ін. Царський уряд переслідував і закривав "П.". Поширення "П." пояснювалось гол. чин. тим, що вони вели роботу укр. мовою, а також відсутністю в селах ін. культур.-осв. орг-цій. У 1917—20 бурж.-націоналістичні елементи намагалися використовувати орг-ції "П." для націоналістичної та антирад. пропаганди. ЦК КП(б)У поставив завдання підпорядкувати "П." комуністичному впливові. "П." припинили існування на поч. 20-х pp. 20 ст. у зв'язку з організацією нових, породжених рад. системою культур.-осв. установ та організацій.

Літ.: Історія Української PCP, т. З, 4. К., 1978; Компанієць І. І. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900—1919 pp.). К., 1960; Золотоверхий І. Д. Становлення української радянської культури (1917 — 1920 рр.). К., 1961; Масловський В. І. Дорога в безодню. Львів, 1978.

 

Схожі за змістом слова та фрази