Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
   

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

— надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примус, порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, з метою обов'язкового лікування, охорони прав і закон, інтересів психічно хворого, а також запобігання вчиненню ним суспільно небезпечних діянь. П. з. м. х. є одним з видів психіатр, допомоги гр-нам, які страждають на псих, розлади. Гол. відмінність П. з. м. х. від ін. видів психіатр, допомоги полягає у тому, що ці заходи (і лише вони) застосовуються до осіб, які визнані судом обмежено осудними чи неосудними у зв'язку з учиненням ними злочину чи суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки діяння, передбаченого КК. Згідно зі ст. 93 П. з. м. х. можуть бути застосовані судом до осіб, які: 1) вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння — такі особи не підлягають крим. відповідальності (ч. 2 ст. 19); 2) вчинили у стані обмеженої осудності злочини — такі особи підлягають крим. відповідальності (ст. 20); 3) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на псих, хворобу до постановлення вироку — ці особи не підлягають покаранню, до них за рішенням суду можуть застосовуватися П. з. м. х., а після одужання вони можуть підлягати покаранню (ч. З ст. 19); 4) вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на псих, хворобу під час відбування покарання — такі особи можуть бути звільнені від дальшого його відбування, і суд може застосувати до них П. з. м. х. чи передати на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікар, наглядом (п. З ст. 93 КК, ч. 2 ст. 408 КПК України), а в разі припинення П. з. м. х. такі особи можуть підлягати дальшому відбуванню покарання (ч. 4 ст. 95 КК). Залежно від характеру й тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або ін. осіб, суд може застосувати один з чотирьох видів П. з. м. х.: надання амбулатор. психіатр, допомоги в примус, порядку; госпіталізація до психіатр, закладу із звичайним, посиленим або суворим наглядом (ч. 1 ст. 94). Надання амбулатор. психіатр, допомоги в примус, порядку може застосовуватися судом щодо особи, яка страждає на псих, розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, але за станом свого псих, здоров'я не потребує госпіталізації до психіатр, закладу. До психіатр, закладу із звичайним наглядом може бути поміщена судом особа, яка за своїм псих, станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатр, закладі й лікування в примус, порядку. Госпіталізація до психіатр, закладу з посиленим наглядом застосовується судом щодо неосудного, який учинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя гр-н, і за своїм псих, станом не становить загрози для сусп-ва, але потребує тримання у психіатр, закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. Якщо неосудний вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя ін. осіб, або за своїм псих, станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для сусп-ва і потребує тримання у психіатр, закладі та лікування в умовах суворого нагляду, суд може застосувати до нього госпіталізацію до психіатр, закладу з суворим наглядом. Осіб, госпіталізованих до психіатр, закладу з посиленим або суворим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння. Законом передбачається можливість продовження, зміни та припинення застосування П. з. м. х. (ст. 95). Рішення з цих питань приймається судом за заявою представника психіатр, закладу (лікаря-психіатра), який надає особі психіатр, допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування примус, заходів. Особи, до яких застосовано П. з. м. х., підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. Якщо підстави для припинення або зміни застосування П. з. м. х. відсутні, представник психіатр, закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатр, допомогу, надсилає до суду заяву з висновком комісії лікарів-психіатрів. Висновок має містити обгрунтування про необхідність продовження застосування П. з. м. х. Продовження останнього проводиться щоразу на строк, який не повинен перевищувати 6 місяців. Зміна П. з. м. х. може полягати у переведенні хворого для продовження обов'язкового лікування, напр., з психіатр, закладу з посиленим наглядом до психіатр, закладу із звичайним наглядом. Підставою для такого переведення є зміна стану здоров'я хворого, внаслідок чого він стає менш суспільно небезпечним, ніж раніше. Так само (але у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я — виникненням небезпечного марення, агресивності та неможливістю у звичайних умовах убезпечити від нього ін. гр-н ) може виникнути необхідність у госпіталізації до психіатр. закладу із звичайним наглядом хворого, якому до цього надавалася у примус, порядку амбулатор. психіатр. допомога. У разі припинення застосування П. з. м. х. внаслідок покращення псих, стану особи суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікар, наглядом. Відповідно до змісту ст. 94 таке вирішення долі хворого не є примус, заходом. Порядок застосування П. з. м. х. регламентований гл. 34 КПК. Розгляд справ про застосування П. з. м. х. проводиться у відкритому суд. засіданні за обов'язкової участі прокурора та захисника (ст. 419

КПК). В ухвалі, винесеній судом (або в постанові, винесеній суддею), має бути вказаний вид примус, заходу. Його тривалість і підстави для припинення залежать від псих, стану хворого, особливостей перебігу захворювання. Тому суд не може встановлювати строки надання осудному чи обмежено осудному примус, психіатр, допомоги. П. з. м. х. мають проводитися доти, доки хворий не перестане бути небезпечним для оточуючих.

Оскільки П. з. м. х. обмежують свободу особи, її тримання у психіатр, закладі згідно з рішенням суду за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою. Час перебування у мед. установі, якщо ця особа засуджена до позбавлення волі або випр. робіт, зараховується у строк відбування покарання (ч. 1 ст. 423 КПК). П. з. м. х. необхідно відрізняти від примусового лікування.

Літ.: Сегай М. Я., Первомайський В. Б. Питання суд. експертизи при визнанні неосудності та призначенні примус, заходів мед. характеру у проектах КПК та КК України. «Вісник Академії прав, наук України», 1995, № 4; Музика А А Примус, заходи мед. і вих. характеру. К, 1997.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази